АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Дикун С.І.
Суддів – Шевчук Г.М., Гурзель І.В.
при секретарі – Леньзі О.Я.
з участю – апелянта ОСОБА_1, та її представника ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду від 23 березня 2010 року та додаткове рішення від 15 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Монастириської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И Л А:
25 вересня 2008 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до Монастириської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 Вказує, що заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору у встановлений шестимісячний строк не подала, оскільки проживає за межами України, а також у неї не було коштів для оплати витрат, пов'язаних з оформлення спадщини.
Рішенням Монастириського районного суду від 23 березня 2010 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк терміном три місяці з дня вступу рішення в законну силу для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка належала ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3
Додатковим рішенням Монастириського районного суду від 15 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_6, Монастириської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 в рівних долях 8,50 грн судового збору та 7,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Із апеляційною скаргою на дані рішення звернулась ОСОБА_1..П росить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнення судових витрат. Апелянт вказує, що суд прийшов до безпідставного висновку про пропущення ОСОБА_3 строку для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори з поважних причин.
В судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в скарзі.
Представники позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_5 заперечили відносно задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
У силу п.3; 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачка, як спадкоємець за законом другої черги за правом представлення, пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 з поважних причин, оскільки проживає поза межами України.
Висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права у зв’язку з чим рішення суду підлягає до скасування.
За вимогами ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч.1 ст. 1273 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановлено статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до вимог п.207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно.
В установлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_1, котрі доводились померлій двоюрідними братом та сестрою.
25 вересня 2008 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, як спадкоємець другої черги за правом представлення після смерті батька ОСОБА_8, котрий доводився померлій рідним братом і помер 01 травня 1977 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка проживає в селищі Онил, Гайнського району Пермської області Російської Федерації. Зі слів представника позивачки ОСОБА_4, підтверджених в апеляційному суді, останній особисто по телефону повідомив позивачку про смерть тітки в день смерті — ІНФОРМАЦІЯ_3.
Із даних пояснень колегія суддів робить висновок, що позивачка була обізнана про смерть спадкодавця до закінчення шестимісячного строку.
Відповідно до вимог п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року “Про судову практику в справах про спадкування”, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до вимог ст.1 “Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах”, підписаної країнами — членами СНД від 22.01.1993 року, ратифікованої Верховною Радою України, громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної із Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних сторін до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред’являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони.
Зважаючи на вищевикладене, сам по собі факт проживання поза межами України, а саме: на території Російської Федерації, не може бути визнано колегією суддів об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо звернення до нотаріальної контори компетентної сторони із заявою про прийняття спадщини шляхом висилання такої заяви (нотаріально засвідченої або без такого засвідчення) поштовою кореспонденцією.
Доводи представника позивача про значну віддаленість населеного пункту позивачки від нотаріальних органів та поштового зв’язку колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_3 у спірний період, а саме: 26 серпня 2008 року зверталась до нотаріуса (а.с.8) для видачі довіреності, а також користувалась послугами поштового зв’язку (а.с.139).
Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачка суду не надала.
Твердження представника позивача про відсутність коштів у ОСОБА_3 на сплату державного мита та оформлення спадщини, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки закон не передбачає оплату будь-яких витрат при поданні заяви про прийняття спадщини. Крім того, доказів про підтвердження важкого матеріального стану позивачкою не представлено.
У силу ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що сам факт проживання позивачки поза межами України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим. Оскаржені рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення, яким у позові ОСОБА_3 слід відмовити із стягненням на користь апелянта понесених судових витрат.
Ухвалюючи рішення по справі, колегія суддів зважає і на таке.
На підтвердження родинних зв’язків ОСОБА_3 та ОСОБА_8 суду представлено свідоцтво про встановлення батьківства, видане відділом ЗАГС адміністрації Гайнського муніципального району Пермського краю Російської Федерації 28 квітня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнаний батьком дитини ОСОБА_9, з присвоєнням дитині прізвища ОСОБА_3, про що 17 серпня 1977 року складений запис про встановлення батьківства №36. При цьому суду представлено свідоцтво про смерть ОСОБА_8, з якого вбачається, що останній помер 01 травня 1977 року; а стороною відповідачів представлено оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_8, де зазначено, що він народився 01 жовтня 1947 року.
Керуючись ст.ст. ст.307 ч.1 п.2; 309; ст.ст. 313;316;317; 319; 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Монастириського районного суду від 23 березня 2010 року та додаткове рішення від 15 червня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Монастириської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 8,50 грн судового збору та 7,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун