УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 3362 /2010 рік                                                             Головуючий в 1-й інстанції – Руденко В.В.

Категорія  57                                                                                          Доповідач  -   Пищида М.М.

У Х В А Л А

                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 року  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Кочкової Н.О.

суддів               -  Пищиди М.М., Григорченко Е.І.

при секретарі   -  Грало О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною  скаргою Управління Пенсійного фонду України в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та зобов'язання виконати певні дії , -

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України     в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ( далі УПФУ ) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  

Зазначеною постановою від 03.03.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Суд зобов’язав УПФУ в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 22. 05. 2008 року по 31. 12. 2008 року та 01. 01. 2009 року по 31. 12. 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Суд зобов'язав УПФУ в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська  нарахувати та виплачувати на користь ОСОБА_2 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 22. 05. 2008 року по 31. 12. 2008 року та 01. 01. 2009 року по 31. 12. 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.    

 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

 Також, судом вирішено питання щодо судових витрат / а. с. 30-34 /.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 знаходиться на обліку УПФУ в  Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська,  де отримує пенсію за віком та  відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У позивачка має  статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Згідно ст.6 Закону № 2195-1У - дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1У - мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.

Водночас, щодо такого права позивачки на період 2006 року, то підвищення пенсії дітям війни могло бути впроваджене за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порідку визначеному Кабміном України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань  бюджету відповідно до вимог  ст. 110     Закону України "Про Державний  бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний  бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року.

Однак, такі умови не настали, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо  збільшення та виплати пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за 2006 рік, - задоволенню не підлягають .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно, відповідно до   правил ч.2 ст. 99 КАС України та правила ч. 1 ст. 100 КАС України, застосував річний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.  

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в часині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю недоплат надбавки до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України № 2195 -1У, за період з 22. 05. 2008 року по 31. 12. 2008 року та 01. 01. 2009 року по 31. 12. 2009 року.  

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни (в тому числі і позивачу) виходячи з розмірів встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У, а не на підставі підзаконного акту - постанови Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду залишити без змін  з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував  права та обов'язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2  

Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська  не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що  розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.

   Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська  - відхилити.

Постанову Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 3362 /2010 рік                                                             Головуючий в 1-й інстанції – Руденко В.В.

Категорія  57                                                                                          Доповідач  -   Пищида М.М.

У Х В А Л А

                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 року  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Кочкової Н.О.

суддів               -  Пищиди М.М., Григорченко Е.І.

при секретарі   -  Грало О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною  скаргою Управління Пенсійного фонду України в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та зобов'язання виконати певні дії ,

керуючись ст.ст.209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська  - відхилити.

Постанову Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ: