Справа - №22ц-5319/10 Головуючий в 1й інстанції – Овчаренко Н.Г.,
Категорія –57 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в АНД районі міста Дніпропетровська на постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 3 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення щомісячного підвищення до пенсії,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 листопада 2009 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у періоди з 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року без врахування підвищення, встановленого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язано УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена ОСОБА_1 у вказані періоди з урахуванням її права на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та виплатити на її користь різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даної постанови з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, яка має статус дитини війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська і отримує пенсію за віком, що в період з 2006-2008 р.р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У.
З 1 січня 2006 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006 рік», п.17 ст.77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
ЗУ від 19 січня 2006 року №3367-ІV «Про внесення змін до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 виключено та статтею 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
З 1 січня 2008 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пп.2 п.41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За вищевикладених обставин, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року до 1 квітня 2006 року не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню, в той же час підлягають задоволенню позовні вимоги щодо нарахування зазначеного підвищення до пенсії за період з 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року. Відносно такого права позивачки на 2007 рік, то в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивачка не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то дії відповідача за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відповідають чинному на той час законодавству, в той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, є обґрунтованими.
Відносно строку позовної давності у спірних правовідносинах суд 1-ї інстанції вважав його таким, що підлягає поновленню, оскільки зазначені позивачкою причини його пропуску, з урахуванням її похилого віку, стану здоров'я та фактичних обставин справи, є поважними.
Апеляційний суд вважає правильними висновки суду 1-ї інстанції в цілому, проте погодитися з ними в повному обсязі не може.
Так, дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-IV.
Проте, Законом України від 22 березня 2006 року №3367-IV “Про внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону.
Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії “дітям війни”, що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії “дітям війни”.
На підставі викладеного колегія судів приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська в іншій частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська відхилити.
Постанову Кіровськоо районного суду міста Дніпропетровська від 3 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: