Справа - №22ц-5594/10                         Головуючий в 1й інстанції – Уваров О.М.,

Категорія –57                                                Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

        головуючого         Калиновського А.Б.,        

                       суддів             Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі             Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в АНД районі міста Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська про перерахунок пенсії,-

 ВСТАНОВИЛА:

Постановою АНД районного суду міста Дніпропетровська від 30 березня 2010 року визнано неправомірною бездіяльність УПФ України в АНД районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано УПФ України в АНД районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати позивачці підвищення пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за вищевказані періоди в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням різниці, яка була виплачена в цей період; в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

    В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаної постанови з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, яка має статус дитини війни, знаходиться на обліку в УПФУ в АНД районі  м. Дніпропетровська і отримує пенсію за віком, що в період з 2007-2009 р.р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У.

П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111  Закону № 489-У.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним).

З 1 січня 2008 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пп.2 п.41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За вищевикладених обставин, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, є обґрунтованими.

Зважаючи на вік позивачки, відсутність у неї юридичної освіти, протиріччя в законодавстві, яке потребує корегування Конституційного Суду України, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що даний процесуальний строк був пропущений позивачкою з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в АНД районі м. Дніпропетровська не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в АНД районі міста Дніпропетровська відхилити.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська  від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: