Справа № 22ц-8328-2010 Головуючий у 1 інст.Корнєєва І.В.
Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С..
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої - судді : Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Красноармійської міської ради на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Красноармійської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов’язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Красноармійської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов’язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду. Він посилався на те, що став інвалідом при виконанні обов’язків військової служби та має право на пільги, встановлені для інвалідів війни згідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. ” Відповідно до п. 21 ст.13 цього Закону, інвалідам 2 групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік в обидві кінці по території України залізничним, повітряним, водним або міжміським автомобільним транспортом.
Згідно зі ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, від 12 березня 1993 року, інвалідам Великої Вітчизняної війни 1 та 2 груп та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав – учасниць цієї угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50 - відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом. Зазначив, що згідно з п.2 Додатку № 1 до Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, до категорії громадян, прирівняних по пільгам на проїзд до інвалідів Великої Вітчизняної війни, відносяться інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами при виконанні обов’язків військової служби. Вказав, що відповідно до статті 7 вказаної Угоди, підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, з місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд.
Просив визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення в м. Красноармійську Донецької області щодо видачі йому посвідчення та аркуші талонів на пільговий проїзд.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області щодо видачі ОСОБА_2 посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла станом на 1 січня 1992 року.
Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області зобов’язано видати ОСОБА_2 посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла станом на 1 січня 1992 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Відповідно до п.1 та 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, на яку поширюється дія Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, від 12 березня 1993 року, та Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області зобов’язано видати ОСОБА_2 посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла станом на 1 січня 1992 року. Дії відповідача щодо відмови у видачі посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, за формою, яка діяла станом на 1 січня 1992 року, судом визнані неправомірними.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом безспірно встановлено, що заявник має статус інваліда війни 2 групи згідно до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», як постраждалий під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до п.п.2 - 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, ОСОБА_2 видано посвідчення (а.с.7), що підтверджує його статус інваліда війни, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Як передбачено абзацом другим п.2 зазначеного Положення, листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50 – відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13, пунктом 16 частини першої статті 14, пунктом 18 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Матеріалами справи доведено, що позивач отримав відповідне посвідчення та бланк – вкладинку до посвідчення інваліда війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Що стосується вимог позивача про необхідність видачі йому посвідчення та листів талонів на пільговий проїзд, які видались органами колишнього СРСР за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, то такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки виготовленням бланків посвідчень інваліда війни і листів талонів здійснюється Міністерством фінансів за замовленням Міністерства праці та соціальної політики України, а не відповідачем.
Окрім цього, міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, надання пільгового проїзду по території держав – учасниць СНД інвалідам внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації аварії на ЧАЕС, не передбачено право пільгового проїзду по території держав – учасниць СНД. Згідно з додатком 1 вищезазначеної Угоди до інвалідів війни, яким надається право пільгового проїзду по території держав – учасниць СНД, належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідом внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов’язків військової служби, або внаслідок хвороби, пов’язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також партизан громадянської війни; осіб начальницького та рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ та органів Комітету державної безпеки, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при виконанні службових обов’язків.
За таких обставин у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову ОСОБА_2. У зв’язку з чим рішення суду є незаконним, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Красноармійської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язані видати посвідчення і талони встановленого зразку на право пільгового проїзду за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: Судді :