У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Вавшка В.С.,
при секретарі Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
за апеляційною скаргою Літинської селищної ради на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2009 року зазначений позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з прибудовами та земельної ділянки від 20 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок загальною площею 60 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м., позначений на плані літерою «А», погріб-«П/А», веранду –«а», підвал – «п/а», ганок, вбиральню – «У», огорожу №1-2 та на земельну ділянку, площею 780 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
У апеляційній скарзі Літинська селищна рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд.
Вказувала, що ОСОБА_6 не набула права власності на земельну ділянку, яка є предметом продажу, а також на житловий будинок, а відтак, не мала права їх продажу. Зазначала, що спадкодавець ОСОБА_7 також не набув права власності на земельну ділянку та житловий будинок, а тому спадкоємець також не міг набути права власності на будинок і земельну ділянку і не мав права відчужувати їх. За таких обставин суд безпідставно задовольнив цей позов.
У доводах апеляційної скарги Літинська селищна рада вказує, що рішенням 16 сесії 21 скликання Літинської селищної ради від 6 квітня 1994 року земельну ділянку площею 0,07 га було безоплатно передано ОСОБА_7, який право на набуття земельної ділянки у власність не реалізував, оскільки не отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а отже у спадкоємця ОСОБА_6 не було ніяких прав для продажу земельної ділянки.
Посилається також на те, що визнанням судом за позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі ч. 2 ст.220 ЦК України є незаконним.
У судовому засіданні представник Літинської селищної ради підтримав апеляційну скаргу в частині, що стосується земельної ділянки. Пояснив, що Літинській селищній раді раніше не було відомо про те, що спадкоємець ОСОБА_6 мала правовстановлюючий документ на спірний будинок (Свідоцтво про право на спадщину за законом), мала право розпорядитись ним та продати ОСОБА_5 Зазначив, що в такому разі права та інтереси Селищної ради не порушуються продажем будинку, а тому апеляційну скаргу підтримав в частині земельної ділянки та просив в цій частині рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
ОСОБА_5 та її представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. ОСОБА_5 зокрема пояснила, що будинок та земельна ділянка вже зареєстровані на неї, вона платить відповідну плату за землю, про що надала суду докази. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.2 ст.213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду в частині визнання дійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та про визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 не можна визнати законним оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства, а справу вирішив з порушенням норм процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що суд вирішуючи питання про визнання права власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_5 вирішив ті питання, які відповідно до законодавства відносяться до компетенції Літинської селищної ради, оскільки дана земельна ділянка на час вирішення справи знаходиться у власності цієї ради і право на передачу цієї земельної ділянки у власність будь-кому належить саме цій раді.
Виходячи із цього суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, а саме Літинської селищної ради Вінницької області в частині позовних вимог, що зачіпають її права - визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1
Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Виходячи із змісту та суті положень п.5 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення судом норм процесуального прав, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, може бути підставою для скасування судового рішення повністю чи в його окремій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо вимог про скасування рішення суду в частині визнання договору купівлі–продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок загальною площею 60 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м., позначений на плані літерою «А», погріб-«П/А», веранду –«а», підвал – «п/а», ганок, вбиральню – «У», огорожу №1-2, за адресою: АДРЕСА_1, то в цій частині вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають виходячи із наступного.
Як встановлено апеляційним судом ОСОБА_6, як продавець за договором купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 набула право власності на цей будинок в порядку спадкування за законом, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності (а.с.9).
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не набула права власності на житловий будинок, який був предметом продажу, а тому не мала права його продажу, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вказаним правовстановлюючим документом на цей будинок (а.с.9).
За таких обставин продажем вказаного будинку по АДРЕСА_2 та інтереси Літинської селищної ради не порушуються, а тому в цій частині позовних вимог щодо житлового будинку вона не може бути стороною у справі. Позов у зазначеній частині вимог задоволенню не підлягає за безпідставністю вимог.
Оскаржуване рішення суду за вказаних обставин в частині вирішеного питання про визнання дійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та про визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307 п. 5 ч. 1, 311 ч.1 п.4, 314 ч. 1 п.2, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Літинської селищної ради задовольнити частково.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2009 року скасувати в частині визнання дійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2008 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та про визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1
Справу для вирішення позовних вимог скасованої частини рішення суду направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому його складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/ підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: