Справа № 22ц-9173-2010 Головуючий у 1 інст. Хмельницька Л.І.
Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С.
У х в а л а
Іменем України
16 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої - судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі: Крівцові В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 13 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих щорічних сум на оздоровлення, -
в с т а н о в и в :
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 13 січня 2010 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради у недоплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки на оздоровлення неправомірними.
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради зобов’язано здійснити ОСОБА_1 виплату недоплаченої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в сумі 9256 грн.30 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі УПСЗН просить скасувати постанову суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В судове засідання апеляційного суду представник апелянта не з’явився, в письмовому клопотанні просив розглянути справу і відсутності їх представника.Сторони про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Позивач ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила постанову суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з числа учасників ядерних випробувань. Однак, відповідно до Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 674 від 2 грудня 1992 року, її віднесено до категорії 1, встановленої ст.14 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, та їй видане посвідчення вказаної категорії.
Вона має посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, про що прямо зазначено в її посвідченні, яке видане їй безстроково 21 листопада 1990 року (а.с. 5).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за період 2003 – 2004 років УПСЗН виплачувало їй щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 26 грн.70 коп., та визнавало за нею право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, однак за 2005, 2007 – 2008 роки їй відмовило у виплаті такої щорічної допомоги, яка передбачена статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно письмової відповіді Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради від 1 грудня 2009 року за вих. 02-05/6-4028 ОСОБА_1 відмовлено у наданні зазначеної щорічної допомоги з тих підстав, що вона є інвалідом з числа учасників ядерних випробувань, і на неї не розповсюджується дія норми ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам 2 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи встановлено та суд виходив з того, що відповідач на порушення вимог статей 48, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", безпідставно недоплачував ОСОБА_1І щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 – 2004 років та за 2005, 2007 – 2008 роки та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата позивачці щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 -2008 роки повинна була здійснюватися в порядку, встановленому частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат станом на день виплати.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність у позивачці права на отримання такої грошової компенсації на оздоровлення, оскільки її, як учасника ядерних випробувань, відповідно до Порядку віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 674 від 2 грудня 1992 року, віднесено до категорії 1, встановленої ст.14 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.Також їй видане посвідчення вказаної категорії, в якому прямо зазначено, що вона має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, без будь – яких обмежень. Право на отримання нею щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 – 2004 років визнав і відповідач.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та встановлених обставин справи і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Оскільки судове рішення ухвалено відповідно до вимог законодавства, то згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 13 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: