Справа № 22ц-9073 -2010 Г оловуючий в I інстанції Соболєва І.П..
Категорія 57 суддя-доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
Іменем України
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої - судді: Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі: Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 5 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, –
В С Т А Н О В И В :
Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 5 листопада 2009 року управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області /надалі УПФУ/ зобов’язане здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідач - УПФУ не погодився з постановою суду та звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову і в задоволенні позову відмовити. Необхідність скасування постанови обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права, вказуючи, що законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність, а саме ст. 6 Закону України „Про соціальний1 захист дітей війни” в редакції до 1 січня 2008 року. Також вважає, що позивач ОСОБА_3 пропустив без поважних причин річний строк звернення до суду за захистом своїх прав.
В судове засідання сторони не з’явилися, від представника відповідача на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З позовної заяви ОСОБА_3 видно, що 27 серпня 2009 року він звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просив зобов'язати УПФУ провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року сумі 4471 грн.20 коп.(а. с.2-3), який уточнив 5 листопада 2009 року та остаточно просив зобов'язати відповідача провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (а. с. 17).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /надалі Закон/, та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Висновок суду щодо поширення дії Закону на правовідносини з приводу нарахування та виплати державної соціальної допомоги дитині війни – узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Так, згідно з приписами статті 1 Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивача вбачається, що він є громадянином України, та оскільки датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 року, останній має право на отримання державної соціальної підтримки дітей війни, що встановлена зазначеним Законом.
А саме, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також суд обґрунтовано дійшов висновку, що розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої остання дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Беручи до уваги положення ст. 6 Закону, та діючи з метою забезпечення права позивача на належне соціальне забезпечення, передбаченого Конституцією України, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності здійснення позивачу щомісячної доплати до пенсії.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимоги позивача за період з 01 січня 2006 року до 9 липня 2007 року, суд обґрунтовано виходив з того, що згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому суд врахував, що дію статті 6 Закону на 2006 рік зупинено згідно із частиною 1 пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-VI, також судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року. До ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону, у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону, запроваджені не були.
Також в судовому засіданні вірно встановлено, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року на 2007 рік зупинено дію ст. 6 Закону, але згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону з 09 липня 2007 року.
Окрім того, судом правильно встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, текст ст. 6 Закону було викладено у новій редакції, якою виключено положення про нарахування щомісячної доплати до пенсії та підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, судом враховано що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону у попередній її редакції з 22 травня 2008 року.
Також, при задоволенні позовних вимог та при визначені періоду для нарахування соціальної державної допомоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, який був чинним на момент розгляду справи судом першої інстанції і дія якого розповсюджувалася на справи, пов’язані із соціальними виплатами.
Суд визнав причину пропуску строку звернення позивача до суду поважною та висновки відносно цього навів в оскаржуваній постанові, які апелянт не спростував.
Суд першої інстанції також обґрунтовано дійшов до висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача, як за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, так і за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки після винесення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, якою передбачено право позивача на отримання щомісячної доплати до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому зазначена норма права підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вирішив справу і обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_3
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, а тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївка Донецької області відхилити.
Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 5 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: