Справа № 22ц-9030                               Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.

Категорія 57                               Доповідач  Будулуца М.С.

            У Х В А Л А

Іменем              України

13 липня 2010 року                                                   Апеляційний суд Донецької області

 в  складі:

                                                      Головуючої судді : Курило В.П.

                                                      суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.

                                                      при секретарі Степаненко В. Б.,

 розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Донецьку  цивільну  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки  Донецької області про зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії, як дитині війни , -

   ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 лютого 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області зобов'язане здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 липня 2008 року по 03 лютого 2010 року відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний  захист дітей війни”, з урахуванням  фактично отриманих сум, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

     Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 липня 2008 року по 03 лютого 2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив. Суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними та зобов'язав останнього зробити зазначений перерахунок та виплатити позивачу вказані доплати.

В засідання апеляційного суду представник відповідача та позивач не з'явилися,  відповідач у письмовій заяві просив розглядати справу у відсутності їх представника.        

         Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років. З довідки позивача вбачається, що він  є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом (а.с. 41).

     Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.

     Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

    Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін и, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28 грудня 2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію в 2007 році - з 9 липня 2007 року, в 2008 року - з 22 травня 2008 року. У 2009 році зміни до цього Закону не вносилися. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо застосування положень статті 6 Закону в редакції 2004 року з 01 липня 2008 року по 03 лютого 2010 року до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права були предметом дослідження суду першої інстанції, та правильних  висновків суду вони не спростовують.

 Заперечення апелянта відносно пропуску позивачем річного строку для звернення до суду за захистом порушених прав також було предметом розгляду судом першої інстанції. Судом встановлено, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 1 липня 2009 року, а тому суд задовольнив його вимоги за період з 1 липня 2008 року, тобто в межах річного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.

Постанову Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 лютого 2010  року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

             Головуюча:                                                             Судді: