Справа № 22ц- 8994-2010 Г оловуючий в I інстанції Косенко З.П.
Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
Іменем України
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді: Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., СаніковоїО.С.,
при секретарі: Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області на постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 25 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, –
В С Т А Н О В И В :
Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від 25 грудня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області /надалі - УПФУ/ зобов’язане здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 грудня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою суду та звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, вказуючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання сторони не з’явилися, але про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач просив розглянути справу у відсутності їх представника.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З позовної заяви ОСОБА_2 убачається, що 27 жовтня 2009 року вона звернулась до суду за захистом свого порушеного права та просила зобов'язати відповідача провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року по теперішній час (а.с. 2).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" /надалі Закон/, та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 грудня 2009 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Висновок суду щодо поширення на правовідносини з приводу нарахування та виплати державної соціальної допомоги дитині війни дії Закону узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Так, згідно з приписами статті 1 Закону, дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, та оскільки датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1, остання має право на отримання державної соціальної підтримки дітей війни, що встановлена зазначеним Законом.
А саме, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також суд обґрунтовано дійшов висновку, що розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Беручи до уваги положення ст. 6 Закону, діючи з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності здійснення позивачу щомісячної доплати до пенсії.
В судовому засіданні вірно встановлено, що статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону з 09 липня 2007 року.
Також судом правильно встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року текст ст. 6 Закону було викладено у новій редакції, якою виключено положення про нарахування щомісячної доплати до пенсії та підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції з 22 травня 2008 року.
З огляду на викладене, у суду були підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2 з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 грудня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і встановлених обставин справи, тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції - залишає без змін.
Апеляційна скарга від позивачки не надходила, а тому суд апеляційної інстанції не перевіряє законність відмови їй в задоволені позову за період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області відхилити.
Постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 29 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: