УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Матківського Р.Й., Пнівчук О.В.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання їхніх дій неправомірними та зобов’язання здійснити підвищення розміру пенсії дітям війни - за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі на постанову Косівського районного суду від 30 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі оскаржило постанову Косівського районного суду, якою частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано їхню бездіяльність протиправною та зобов’язано УПФ України в Косівському районі нарахувати та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07. по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року з подальшою її виплатою.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України». Кошти фонду використовуються виключно за призначенням і відповідно до ст. 95 Конституції України вилученню не підлягають.
_______________________________________________________________________________ Справа № 22ц- 3545/2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Крилюк М.І.
Категорія 57 Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д.
Крім того законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування передбачає що мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності достатнього страхового стажу, визначеного законом, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч.3 даної статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно ст.3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому норми цього закону не можуть застосовуватися при призначенні розміру підвищення пенсії як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього суд не звернув увагу на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та зобов’язав їх виплачувати кошти в майбутньому.
Просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки позивачка відноситься до кола осіб, які мають право на отримання даного підвищення до пенсії, то суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті доплати до пенсії.
До такого висновку суд першої інстанції прийшов виходячи із наступних підстав.
Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач відноситься до категорії осіб, які підпадають під дію даного Закону і відповідно до ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» , а «Законом України про державний бюджет на 2008 рік» дану статтю викладено в новій редакції.
Але Конституційний Суд України зупинення ст.6 Закону та викладення її в новій редакції визнав неконституційними своїми рішеннями від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.
Врахувавши вище наведене суд зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07. по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 р. з подальшою її виплатою, відповідно до ч. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ».
В решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних підстав, а якщо рішення суду є незрозумілим, то відповідно до ст.221 ЦПК України особи, які брали участь у справі або державний виконавець вправі звернутися до суду з заявою про роз’яснення свого рішення.
Крім цього суд у мотивувальній частині рішення вказав з якого по який час проводити стягнення грошових сум.
Тому підстав для скасування даної постанови та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі відхилити.
Постанову Косівського районного суду від 30 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
Р.Й. Матківський
О.В. Пнівчук