АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“15” липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої – Дикун С.І.
Суддів – Гурзеля І.В., Шевчук Г.М.
при секретарі – Лензі О.Я.
з участю позивачки — ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,-
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі управління ПФУ) про визнання неправомірними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, стягнення з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 2007 по 2009 рік в сумі 3796,5 грн., зобов’язання Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі здійснювати виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з дня пред”явлення позову- довічно.
В обґрунтування вимог, позивачка посилається на те, що вона є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ІV, що обмежувала соціальні гарантії. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась в неповному обсязі. Позивачка вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ відмовляє у проведенні перерахунку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року позов задоволено частково. Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, з врахуванням виплачених сум. Стягнено з Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі в користь УДК в м.Тернополі (22050000 р/р 312314259700002, код 23588119, МФО 838012) - 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. Витрати по оплаті судового збору компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу управління задовольнити. Зазначає, що Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Діючим законодавством не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду вважає законним та обгрунтованим .
Представник управління ПФУ в м.Тернополі у судове засідання не з’явився, попередньо подав суду заяву про слухання справи у відсутності представника апелянта та вказав, що вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі .
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивачки на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно , з урахуванням виплачених сум, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачці відповідні нарахування та виплату пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсій за віком.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положенням п. 12 ст. 71Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України №2195-ІV з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-ІV , з урахуванням статті 111 цього Закону;
Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України №2195-ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачці у період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія з урахуванням виплачених сум, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Необгрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005 року).
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І.Дикун