АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Сташківа Б.І.
суддів – Ходоровського М.В., Демковича Ю.Й.
при секретарі — Саланді О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду від 25 лютого 2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі позовом до управління пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області (далі управління ПФУ) про відновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання неправомірними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % надбавки до пенсії як дитині війни, стягнення з відповідача на її користь недоплаченої їй щомісячної соціальної державної допомоги за період 2006-2008 років в сумі 3891 грн. 90 коп. та зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну допомогу у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” (далі №2195-ІV).
В обґрунтування вимог, позивач посилається на те, що вона є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ІV, що обмежувала соціальні гарантії. Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ відмовляє позивачу у проведенні перерахунку.
Постановою Шумського районного суду від 25 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області по не нарахуванню та невиплаті гр. ОСОБА_2 надбавки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 09 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року неправомірною.
Зобов’язано управління пенсійного фонду України в Шумському районі провести нарахування та виплату гр. ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 03 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року включно із врахуванням нарахованої та виплаченої, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не врахував, що Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна б було розрахувати встановлені Законом надбавки дітям війни пенсії, а ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. .
Представник управління ПФУ в Шумському районі у судове засідання не з’явився, попередньо подав суду заяву про слухання справи у відсутності представника апелянта та вказав, що вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі . Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, хоча була повідомленна належним чином про час та місце слухання справи.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсій за віком.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положенням п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України №2195-ІV з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-ІV , з урахуванням статті 111 цього Закону;
Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України №2195-ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 січня 2010 року включно, повинна була нараховуватись підвищена пенсія з урахуванням виплачених сум, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року).
Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області відхилити.
Постанову Шумського районного суду від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис
Судді — два підписи
з оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків