АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Сташківа Б.І.
Суддів : Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі : Любчик Л.В.
за участю сторін:апелянта ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника Оришківської сільської ради Лошнів В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду від 11 травня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Оришківської сільської ради, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Копичинської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту та визнання особи такою, що немає права на спадкування,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, Оришківської сільської ради, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Копичинської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту та визнання особи такою, що немає права на спадкування. Позивачка зазначила, що її мати ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року буда власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Гусятинського району Тернопільської області, 10 грудня 2007 року склала заповіт в користь рідної сестри-відповідачки по справі ОСОБА_2 Вважає даний заповіт недійсним, оскільки він не відповідає волевиявленню спадкодавця, підпис на заповіті не є ОСОБА_5, а відповідачка працюючи сільським головою, використовуючи своє службове положення, викрала у матері паспорт і підробила зміст заповіту. Відповідачка не має права на спадкування майна ні за законом ні за заповітом, оскільки умисно перешкоджала ОСОБА_5 укласти новий заповіт, внести зміни або скасувати заповіт від 10 грудня 2010 року.
Рішенням Гусятинського районного суду від 11 травня 2010 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та визнання особи такою, що не має права на спадкування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гусятинського районного суду від 11 траня 2010 року та постановити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що суд при ухваленні судового рішення допустив порушення матеріального та процесуального права, не врухував, що при житті Крижановська В.А. неодноразово зверталася в правоохоронні органи щодо скасування оспорюваного заповіту, на час укладення заповіту ОСОБА_2 не була присутньою в приміщенні сільської ради так, як вчинила дорожньо- транспортну пригоду, безпідставно поклав в рішенні факт прописки відповідачки в будинку матері, оскільки фактично вона проживає в іншій місцевості.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, зіславшись на обставини викладені в ній.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5.- мати сторін за час життя 10 грудня 2007 року склала на ім'я ОСОБА_2 заповіт, який відповідає вимогам Закону, складений по волевиявленню власниці житлового будинку, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчинений у формі встановленій законом, а твердження позивачки про те, що відповідачка перешкоджала матері змінити заповіт суд визнав голослівними.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується судова палата апеляційної інстанції, оскільки висновок суду достатньо мотивований, підтверджений доказами наявними в матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з вимогами ст.215 ЦК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “ Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в обману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 - мати сторін, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за час життя 10 грудня 2007 року склала заповіт, яким заповіла в користь ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами посвідчений секретарем виконавчого комітету Оришківської сільської ради Гусятинського району( а.с. 12).
Суд першої інстанції детально перевірив доводи позивачки про те, що відповідачка підробила підпис в заповіті і підставно не взяв їх до уваги. З цього приводу судом була призначена судово-почеркознавча експертиза висновком якої за №1368 від 23 лютого 2010 року встановлено, що підпис на заповіті №66 посвідчений 10 грудня 2007 року викананий ОСОБА_5(а.с.63).
Не є обгрунтованими посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги її доводи про те, що за час життя мати мала намір змінити зміст заповіту, а ОСОБА_2 працюючи на посаді сільського голови перешкоджала змінити правочин.
Проведеною перевіркою органами міліції було встановлено, що ОСОБА_5 проживала разом з дочкою ОСОБА_2 в с.Вигода Гусятинського району і в своїх поясненнях мати підтвердила, що перебуває вдобрих стосунках з нею, а заяву про зміну заповіту могла написати позивачка по справі, про що підтверджується відмовними матеріалами в порушенні кримінальної справи (а.с. 8). Заповіт складався в Оришківській сільській раді, де головою сільської ради працює Лошнів В.М., який підтвердив в судовому засіданні правильність складання заповіту секретарем сільської ради і волевиявленням самої власності житлового будинку.
Крім цього, суд першої інстанції взяв до уваги і цю обставину, що мати сторін ще раніше 21 березня 2003року та 15 жовтня 2005 року складала на ім’я ОСОБА_2Д.а аналогічні заповіти (а.с.38,39), а 28 грудня 2008 року склала договір дарування, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Гусятинським районним нотаріальним округом, зареєстрованого в реєстрі №2977(.ас.13), що свідчить про те, що волевиявлення ОСОБА_5 щодо складення правочину було вільним і відповідало її внутрішній волі.
Колегія суддів, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин, вважає такою, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а тому залишає без змін оскаржуване судове рішення.
Керуючись ст.ст.304,307,30,311,312,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Гусятинського районног суду від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий —
Судді —