АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого –Кузьми Р.М.
суддів – Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1; треті особи на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, служба у справах дітей Тернопільської міської ради, про втрату права на користування житловим приміщенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1; треті особи на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, служба у справах дітей Тернопільської міської ради, про втрату права на користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1 в м.Тернополі, посилаючись, що відповідачка — колишня невістка разом із неповнолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у листопаді 2008 року переїхала проживати до власної квартири по АДРЕСА_2 в м.Тернополі, після чого розлучилась із ОСОБА_6, у спірному житлі не проживає без поважних причин.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1 м. Тернополі. Судом стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8,50 грн судового збору та 37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначила, що суд прийшов до невірного висновку, що вона не проживає у спірному житлі без поважних причин, безпідставно прийняв до уваги акти ПП”Затишний двір”, оскільки в них не зазначено час проведення обстежень на предмет її відсутності, немає номерів цих актів. А також, що суд вирішив питання про права та обов’язки її батька ОСОБА_10 та брата ОСОБА_11, як співвласників квартири АДРЕСА_2, не залучивши їх до участі в справі. Апелянт також вказувала, що суд не зауважив, що втрата права на житло її неповнолітніми дітьми призведе до порушення їх майнових прав, дозволить батьку ОСОБА_6 уникати виконання батьківських обов’язків.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт підтримала вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені в ній, при цьому не заперечила факту, що вона на неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проживають у спірному житлі з листопада 2008 року.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників розгляду справи в апеляційному суді, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи із слідуючих мотивів.
Судом встановлено, що, спірне житло - квартира АДРЕСА_1 в м.Тернополі належить на праві спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвом про право власності на житло.
У спірній квартирі зареєстровані власники та відповідачка — колишня невістка та онуки — неповнолітні ОСОБА_8, 2003 року нарродження та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається із довідки ЖЕК №7м.Тернопіль №1798 від 01.12.2009 року.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано 03.12.2008 року відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 10.12.2008р.
Відповідачка та її неповнолітні діти у спірному житлі не проживають з листопада 2008 року, що не заперечується сторонами та стверджується комісійними актами приватного підприємства “Затишний двір”.
Факту, що відповідачка та її неповнолітні діти у спірному житлі не проживають з поважних причин, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За вимогами ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 такими, що втратили право на користуванням житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 в м.Тернополі, суд виходив з тих обставин, що відповідачка з неповнолітніми дітьми відсутні у спірному житлі понад один рік без поважних причин. Відповідачкою не представлено доказів наявності поважних причин такої відсутності.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Оскільки доказів неправомірної поведінки щодо неї чи неповнолітніх дітей — як причину її відсутності у спірному житлі, відповідачкою не представлено, її твердження в апеляційній скарзі, що вона вимушено покинула спірну квартиру, колегія суддів не може прийняти до уваги.
Доводи апелянта, що суд невірно прийняв до уваги комісійні акти, котрими стверджується відсутність відповідачки у спірному житлі, так як вони є фальсифікованими, не мають правового значення, оскільки факт відсутності відповідачки та її неповнолітніх дітей у спірному житлі з листопада 2008 року останньою не заперечується.
Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання апелянта, що суд безпідставно не залучив до участі у справіОСОБА_10., ОСОБА_11, як співвласників квартири АДРЕСА_2, де вона проживає. Оскільки суд не вирішував у даному спорі питань про права та обов’язки вищезазначених осіб, залучення до їх справи не відповідало б нормам цивільного процесуального закону.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що втрата права на житло її неповнолітніми дітьми призведе до порушення їх майнових прав, дозволить батьку ОСОБА_6 уникати виконання батьківських обов’язків, оскільки з матеріалів справи — висновку служби в справах дітей Тернопільської міської ради від 03.08.2009 року вбачається, що батьку дітей ОСОБА_6, за його ж заявою, встановлено час побачення з дітьми, а ОСОБА_1 зобов'язано поважати батьківські права ОСОБА_6 та не чинити перешкод у спілкуванні батька з дітьми.
Підстав до скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.1, п.2 ст.307; 308 ; ст.ст. 313 -315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун