АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“8” липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Сташківа Б.І.
Суддів –Дикун С.І., Шевчук Г.М.
при секретарі – Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шумському районі на рішення Шумського районного суду від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі про визнання дій УПФ в Шумському районі неправомірними і стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги “Дітям війни”,-
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі (далі управління ПФУ) про зобов”язання управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати на його користь недоплачену як “Дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік в розмірі 1195 грн. 20 коп. Та за січень, лютий, березень 2010 року 298 грн. 80 коп., разом — 1494 грн.
28 квітня 2010 року в судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року включно.
В обґрунтування вимог, позивач посилається на те, що він є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-ІV має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Управління ПФУ відмовляє позивачу у проведенні перерахунку.
Рішенням Шумського районного суду від 28 квітня 2010 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату гр.ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни на підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” / 30% мінімальної пенсії за віком/ за період часу з 01.01.2009 року по 31 березня 2010 року включно з урахуванням раніше сплачених сум. Повернуто державне мито в розмірі 42 грн.50 коп., згідно квитанції 118.642.1 від 23.03.2010 року, виданої Шумським відділенням ПАТ КБ “Приватбанк”.
В апеляційній скарзі управління ПФУ просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу управління задовольнити. Зазначає, що Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування виплат, згідно з даним Законом, із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислюється вказаний розмір пенсії. Діючим законодавством не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце його був повідомлений належним чином.
Представник управління ПФУ в Шумському районі у судове засідання не з’явився, попередньо подав суду заяву про слухання справи у відсутності представника апелянта та вказав, що вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі .
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31 березня 2010 року включно, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу відповідні нарахування та виплату пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачу у період з 01.01.2009 року по 31 березня 2010 року включно, повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Необгрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005 року).
Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області відхилити.
Рішення Шумського районного суду від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис:
Судді - два підписи:
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун