АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 грудня 2009 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Міщія О.Я.

Суддів : Гурзеля І.В.,Сташківа Б.І.

при секретарі — Стечишин Л.С.

Представнка відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2  на ухвалу суду Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2009 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Він зазначив, що рішенням Тернопільського районного суду від 21 квітня 1999 року задоволено його позовні вимоги і зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні частиною земельної ділянки на іхній межі по ширині 1,5 і 3 метри і по довжині 36 метри.  Відділ державної виконавчої служби Тернопільського району відмовляє йому у відкритті виконавчого провадження, в зв'язку із закінченням терміну пред'явлення виконавчого документу. Посилаючись на те, що він пропустив строк  з поважних причин, оскільки  весь час перебував за кордоном, просив суд поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

    Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2009 року  поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа №2-17-99 від 12 травня 1999 року про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4  в користуванні частиною земельної ділянки на їхній межі по ширині 1,5 і 3 метри і по довжині 36 метри згідно висновку земельної експертизи в с.Довжанка Тернопільського району до виконання, як такий, що пропущений із поважних причин.

В апеляційній скарзі  представник ОСОБА_3-ОСОБА_2 просить   скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2009 року, допустити поворот виконання судового рішення від 12  травня 1999 року посилаючись на те, що ОСОБА_3  не  була належним чином повідомлена про час і місце розгляду заяви ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, чим порушили  її права та інтереси.

    Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаргу слід відхилити з огляду на наступне.

Статею 370 ЦПК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Задовільняючи заяву ОСОБА_4 про  поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд виходив з того, що  рішенням Тернопільського районного суду від 21 квітня 1999 року було зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користувнні частиною земельної ділянки на їх межі і  строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання він пропустив з поважниж причин так , як весь цей час знаходився за межами України.

    З матеріалів справи вбачається, що  рішенням  Тернопільського районного суду від 21 квітня 1999 року задоволено позов і зобов’язано ОСОБА_3 не чинити перешкоду ОСОБА_4 в користуванні  частиною земельної ділянки на їх межі по ширині 1,5 і 3 метри і по довжині 36 метри згідно земельної експертизи в с.Довжанка Тернопільського району. Визнати незаконним рішення Довжанської сільської ради №28 від 23 лютого 1994 року про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 розміром 0,60 га. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 1999 року зобов’язано ОСОБА_4 дати доступ ОСОБА_3 до криниці, що знаходиться на його земельній ділянці по довжині від межі ОСОБА_3 2.2 і по ширині 1.5 метри.

Судовою колегією в цивільних справах обласного суду від 6 липня 1999 року  рішення Тернопільського районного суду від 21 квітня 1999 року в частині визнання незаконним рішення сільради № 28 від 23 лютого 19994 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, а в решті рішення суду від 21 квітня 1999 року та додаткового рішення від 10 червня 1999 року залишено без змін.

 На підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 9 липня 2009 року та у відповідності до ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець  відділу Державної виконавчої служби  Тернопільського району постановою від 24 липня 2007 року відкрив виконавче провадження  по виконавчому листі №2-17 виданого на підставі Тернопільського районного суду  21 квітня 1999 року, яким було зобов’язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні частиною земельної ділянки на їх межі по ширині 1,5 і 3 метри і по довжині 36 метри, згідно висновку земельної експертизи в с. Довжанка Тернопільського району.

Як вбачається із Акту державного виконавця від 2 вересня 2009 року, що рішення суду від 21 квітня 1999 року є виконане, виконання рішення відбувалося у присутності відповідачки ОСОБА_3, яка взяла на себе зобов’язання в подальшому не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою, скріпивши свій підпис на вказаному акті.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали Тернопільського  міськрайонного суду від 09 липня 2009 року, оскільки рішення Тернопільського районного суду від 21 квітня 1999 року на день  постановлення ухвали було законним,  на час розгляду апеляційної скарги рішення суду вже виконане, відповідачка ОСОБА_3 погодилася з його виконанням, а розгляд заяви ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання без участі у справі    відповідачки ОСОБА_3 не порушило її законних прав та інтересів.

    Оскільки суд першої інстанції  повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального і процесуального права,  а тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 209,218,307,308 312 -315, 317, 319 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3-ОСОБА_2 відхилити, а   ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2009 року залишити без змн

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

                        Головуючий :

                        Судді: