АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ходоровського М.В.
Суддів Шевчук Г.М.,Дикун С.І.
при секретарі Любчик Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 26 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на рішення Борщівського районного суду від 26 квітня 2010 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на судовий збір та інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на суму 182,85 грн. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
Апелянт просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у позові. При цьому зазначив, що суд не звернув увагу, що між ним та позивачкою — його колишньою дружиною не було досягнуто домовленості щодо навчання сина на платному відділенні університету, а також , що судом не враховано, що він не має можливості оплачувати спірні кошти, оскільки не працює, не займається підприємницькою та іншою господарською діяльністю.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явились, будучи належно повідомленими про розгляд справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано у відділі реєстрації актів цивільного стану Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області 18.12.2006 року, актовий запис №202.
Від шлюбу в сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають разом з позивачкою. Відповідач проживає окремо від дітей, обов’язку їх утримувати не виконує.
Рішенням Борщівського районного суду від 21.08.2006 року вирішено стягувати аліменти з із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох синів у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 24.07.2006 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
01.08.2008 року між Київським міським педагогічним університетом імені Б.Д. Грінченка та ОСОБА_2 було укладено договір №2039д/08 про навчання ОСОБА_3 Загальна вартість освітньої послуги становить 16000 грн.
З довідки університетського коледжу Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка від 31.03.2010 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається на 2-му курсі коледжу денної форми навчання за контрактом по спеціальності “Правознавство”.
Позивачкою проведена часткова оплата за навчання сина у сумі 8000 грн, що стверджується банківськими квитанціями від 04.08.2008 року; 18.12.2008 року; 16.05.2009 року; 21.21.2009 року.
За вимогами ст.185 СК, той з батьків з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Такі витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на сина у розмірі 4000 грн, суд виходив з тих обставин, що дитина навчається стаціонарно на платній формі навчання?, надана освітня послуга потребує фінансування, котре частково проведено позивачкою у сумі 8000 грн. При цьому суд, з урахуванням всіх обставин справи, обгрунтовано визначив, що частки сторін у додаткових витратах повинні бути рівними.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, як із таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Посилання апелянта, що він не давав згоди на навчання сина на платному відділенні коледжу, колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору.
За нормою ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі. З урахуванням наведеної норми, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта, що суд не зважив на його важке матеріальне становище, як такі, що не доведені ним ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Крім того, з довідки Панівецької сільської ради від 21.04.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,38 га, в тому числі 0,28 га — для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка, виділена під земельний пай, площею 0,95 га пустує; а в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено факт роботи відповідача по найму на тимчасових роботах.
Підстав до скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1; 308; 315, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 26 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Дикун С.І.