АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 1 " липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Сташківа Б.І.
Суддів – Дикун С.І., Шевчук Г.М.
при секретарі – Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги , як дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в в м.Тернополі (далі управління ПФУ) про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язання Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати в його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки та за 2 місяці 2010 року в розмірі 540 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що він є дитиною війни та відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV (далі - №2195-ІV) має право на одержання підвищеної пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідні положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України №2195-ІV, що обмежувала соціальні гарантії. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а починаючи з січня 2008 року виплачувалась у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить лише 10% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що УПФ зобов’язане здійснити перерахування пенсії, привівши її у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України. Управління ПФУ відмовляє їй у проведенні перерахунку.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2010 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м.Тернополі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону Украни “Про соціальний захист дітей війни” за 2007 рік — з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік — з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 1 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в м.Тернополі просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду та винести постанову, якою задоволити апеляційну скаргу. Зазначає, що діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна б було розраховувати дані надбавки дітям війни, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, Законом України №2195-ІV передбачено проведення фінансування таких виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, в якому не передбачені розміри видатків для даних виплат, а відповідні органи державної влади не здійснювали асигнування грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду для здійснення таких виплат.
У судове засідання сторони не з”явились , подавши суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що позивач по справі отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус “дитина війни”.
Відповідно до норми ст. 6 Закону України №2195-ІV, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2006 -2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась в неповному обсязі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести позивачці відповідні нарахування та виплату пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема положенням п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-ІV з врахуванням ст. 111 закону України № 489-V.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України №2195ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 по 28 лютого 2010 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненарахування та невиплата з боку відповідача є протиправними.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність, визначення у законодавстві поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії, згідно із вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і норми закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат відсутні. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Необгрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки відсутність такого фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року).
Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі відхилити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун