Судове рішення #10198849

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  24  листопада 2009 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого :Ходоровського М.В.

Суддів :Стефлюк О.Д. , Сташківа Б.І.

секретаря: ГачинськоїМ.В.

з участю адвоката ОСОБА_1  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від  19 серпня 2009 року у справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, встановлення порядку користування квартирою, виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

 В червні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до    ОСОБА_3 , ОСОБА_1про поділ квартири (виділ в натурі майна із спільної часткової власності ) та усунення перешкод у користуванні квартирою. В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги і просив суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, яка належить йому та відповідачці ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, виділивши йому у користування житлову кімнату площею 17,5 кв.м. , балкон площею 0,7 кв.м.. ОСОБА_3 виділити у користування житлову кімнату площею 10, 2 кв.м., житлову кімнату площею 11, 6 кв.м. з  лоджією площею 1,2 кв.м., залишити у спільному користуванні кухню площею 7,4 кв.м., ванну площею 2, 8 кв.м., вбиральну площею 0.4кв.м., коридор площею 11,0 кв.м., вбудовані шафи площами 0,4 кв.м.  . Зобовязати ОСОБА_3 та членів її сім’ї звільнити виділені йому у користування кімнату площею 17, 5 кв.м.з балконом площею 0,7 кв.м. Вселити його та неповнолітнього сина ОСОБА_4 у кв.АДРЕСА_1 у м. Тернополі. Виселити ОСОБА_1 з  АДРЕСА_1.

  Стягнути з з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1понесені ним витрати за сплату судового збору та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 серпня 2009 року позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 м.Тернополя. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 м. Тернополя, виділивши у користуваня ОСОБА_2 кімнату площею 11,6 кв.м. з лоджією 1.2 кв.м., ОСОБА_3. разом з дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6 кімтату площею17, 5 кв.м. з балконом площею 0,7 кв.м.та кімнату площею 10,2 кв.м., а ванну, вбиральну, кухню, коридор, вбудовані шафи  залишено у спільному користуванні. У решті позовних вимог відмовлено.

Одночасно Тернопільським міськрайонним судом постановлена ухвала від 19 серпя 2009 року, якою позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 у частині позовних вимог про вселення неповнолітнього сина ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 м. Тернополя залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постановлені судові рішення та постановити нове рішення, яким в повному обсязі задовільнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального та матеріального права,безпідставно без його заяви залишив позов в частині вселення неповнолітнього сина ОСОБА_4. у спірну квартиру, невислухавши на його клопотання думки неповнолітнього сина з приводу визначення місця його проживання, чим порушив його законне право на проживання разом з батьком, не врахував , що квартира є спільною сумісною власністю і він має право проживати разом із сином в кімнаті площею , 17,5 кв.м., а також безпідставно відмовив йому у виселені відповідача ОСОБА_1, який вселився у квартиру без його згоди.

    Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах  доводів апеляційної скарги ,  приходить до висновку, що апеляційна скарга    підлягає до задоволення виходячи із слідуючих підстав.

Задовільняючи частково позов, суд виходив з того, що що позивач ОСОБА_2 відмовився в частині позову про вселення у спірну квартиру неповнолітнього сина ОСОБА_4 та відмовив у виселенні з квартири відповідача ОСОБА_1 з підстав того, що він є членом сім’ї ОСОБА_3. якій належить на праві власності ? частини квартири АДРЕСА_1 м.Тернополя.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення ухвалене на основі повного, всебічного з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Згідно ст.11 ЦЦК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгяду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду в частині вселення неповнолітнього сина ОСОБА_4, суд першої інстанції не звернув увагу на ці положення   та не обговорив питання застосування зазначених норм до спірних правовідносин. В матеріалах справи відсудні будь- які заяви, клопотання позивача ОСОБА_2, який захищав в суді його права, свободи та інтереси про залишення в тій частині позову без розгляду.

Дана ухвала суду була постановлена після виходу суду з нарадчої кімнати одночасно з рішенням суду по суті заявлених позовних вимог, в порушення вимог ст .ст 27,293 ЦПК України, що є недопустимим.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 “ Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку”, порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, зокрема необгрунтована відмова суду в задоволені клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів( ст. 60 ЦПК).

Відповідно до п.16  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року “ Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”,  роз’яснив, що в силу ст. 104 ЖК України, суд вправі задовільнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо йому у відповідності з належною йому часткою може бути виділено ізольоване приміщення, яке складається з однієї або декількох кімнат розмір якого не менше встановленого для надання одній людині.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві  спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_3.В спірній квартирі фактично проживають відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 син ОСОБА_6 , та молодший син сторін ОСОБА_5  

Позивач в позовній заяві і всудовому засіданні ставив вимогу про вселення його  і старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виділивши їм житлову кімнату площею 17,5 кв.м. з балконом площею 0.7 кв.м.

Однак, суд не задоволив клопотання ОСОБА_2 , не вислухав думку неповнолітнього сина ОСОБА_4 , хоча відповідно до п.2 ст.160 СК України  дитина , яка досягла десяти років може висловити свою думку про проживання одним із батьків. Вселивши в квартиру позивача та залишивши позов в частині вселення в квартиру неповнолітнього сина без розгляду , суд не вирішив питання  з ким і буде проживати неповнолітній син , чим порушив його  прав та обовязки на житло.

Поза увагою суду залишилися доводи позивача про те , що у спірній квартирі без його згоди поселився і проживає відповідач ОСОБА_1

Згідно ст. 156 ЖК України , за згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним   жиле приміщення інших членів сім’ї.

Як встановлено судом , спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і їм відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 18 липня 2005 року належить по ? ідеальної частини квартира АДРЕСА_1 М. Тернополя.

Суд залишив і поза увагою позов в частині відшкодування витрат понесених із сплатою судового збору і витрат на інформаційне-технічне забезпечення відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи, що суд допустив порушення норм матеріальних і процесуальних прав закону, яке спричинило неправильне вирішення справи, судові рішення відповідно до п.п. 4.5. ст. 311 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За вказаних обставин ухвала суду від 19 серпня 2009 року про залишення позову в частині вселення неповнолітнього  в квартиру без розгляду та судове рішення від 19 серпня 2009 року слід скасувати із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.

При новому розгляді справи слід врахувати наведене, зібраним доказам дати належну оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір по суті.

Керуючись ст.ст. 307,  311, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовільнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 серпня 2009 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 19 серпня 2009 року скасувати , а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому його складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили  

    Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:  

Судді:  

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація