АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Кузьми Р.М.
Суддів - Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2, директора ТОВ “Тернопільська меблева фабрика” Бородюка В.С., директора ПП “Ідеї, які продають” Карпенко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільська меблева фабрика”, третя особа – приватне підприємство “Ідеї, які продають” про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням авторського права на фотографічний твір,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_1Б звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ)“Тернопільська меблева фабрика”, третя особа – приватне підприємство (далі- ПП )“Ідеї, які продають” про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням авторського права на фотографічний твір. Позивач вказувала, що ТОВ неправомірно, з метою реклами, використовувало 3 фотографічні твори дерев’яних сходів, які їй належать і на які вона має особисті немайнові права, чим порушило Закон України “Про авторське право та суміжні права”. Результатом таких дій стало приниження її честі, гідності, ділової репутації, що негативно відобразилось на її психологічному та фізичному стані. Просила задовольнити позовні вимоги, стягнувши з ТОВ 500000 грн моральної шкоди, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 20000 грн за надання правової допомоги.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема вказує, що судом не було допитано свідків, котрі могли підтвердити авторство ОСОБА_1 на фотографічний твір; а також, що суд не звернув увагу на факт визнання відповідачем авторства на спірні фотографічні твори за позивачкою.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача заперечили відносно задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що на підставі угоди з ТОВ “Тернопільська меблева фабрика” та за його замовленням ПП “Ідеї, які продають” в 2009 році було розроблено відеоролик із використанням зображення — спірних фотографічних знімків елементів дерев’яних сходів, не ідентифікованих автором. Ці ж три фотографічні зображення ТОВ розмістило з метою реклами продукції на своєму веб-сайті та в каталогах продукції. Зазначені обставини визнаються сторонами.
Факту належності ОСОБА_1 авторського права на спірні фотографічні твори судом не встановлено.
За вимогами ст..11 Закону України “Про авторське та суміжні права” №3792-ХІ від 23.12.1993 року, ч.1 ст.435 ЦК України первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Відповідно до положень ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи із змісту ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено авторства на спірні фотографічні твори, а також, що факту спричинення відповідачем позивачці моральної шкоди, яка була б завдана порушенням її авторського права на фотографічні твори, не встановлено.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.
Посилання апелянта, що суд не зважив на те, що предметом позову є незаконне використання відповідачем спірних фотографічних творів, чим порушено права інтелектуальної власності позивачки та заподіяно їй моральну шкоду, а не встановлення авторства спірних творів, котре визнавалось відповідачем, колегія суддів вважає безпідставними. З матеріалів справи, пояснень відповідача вбачається, що ним не заперечувалися обставини використання спірних фотографічних творів, не ідентифікованих автором, з метою реклами за угодою з ПП “Ідеї, які продають”. Однак факт авторства ОСОБА_1 на оспорювані твори відповідачем заперечувався, а позивачкою такий факт не доведений.
Колегія суддів не приймає до уваги, як необгрунтовані, доводи апелянта, що суд не допитав свідків, котрі могли підтвердити авторство ОСОБА_1, чим порушив норми процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що в попередньому судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про допит свідків для встановлення обставин використання спірних фотографій відповідачем, що сторонами не заперечувалось, отже, відповідно до норм ст. 61 ЦПК України, зазначені обставини доказуванню не підлягали. Крім того, представник позивача не наполягав на даному клопотанні, при з’ясуванні, що обставини використання оспорюваних фотографій визнаються відповідачем.
Твердження апелянта, що суд безпідставно не прийняв показань свідка ОСОБА_5 на підтвердження авторства ОСОБА_1 на оспорювані фотографії, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначений свідок підтвердив факт знаходження зображених на знімках дерев’яних сходів у будинку позивачки, а не її авторство на фотографії.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307ч.1,п.1; 308; 313; 314 ч.1,п.1; 315; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -підпис
Судді- два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун