АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 24” червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Кузьми Р.М.
суддів – Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 на рішення Бережанського районного суду від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про виселення із квартири,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про виселення із квартири в м.Бережани по АДРЕСА_1. Позивач зазначив, що він є власником спірної квартири, а відповідачі — колишній власник та члени його сім’ї у добровільному порядку квартири не звільняють, чим створюють перешкоди у користуванні власністю.
Рішенням Бережанського районного суду від 25 лютого 2010 року позов задоволено. Суд виселив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з неповнолітнім сином ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, що жодним актом законодавства не передбачено, що право особи на проживання в житловому будинку (квартирі) припиняються із припиненням права власності на відповідне майно і така особа може бути виселена. Крім того, що суд безпідставно не зупинив провадження по справі до вирішення судом позовних вимог ОСОБА_6 про виключення ? квартири з акту опису та арешту.
Відповідачі, будучи належно повідомлені, відповідно до вимог ч.5 ст.76 ЦПК України. через представника, у судове засідання не з’явились, про про причини неявки не повідомили.
Колегія суддів, перевіривши доводи апелянтів, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючих мотивів.
Судом встановлено, що позивач є власником кварти ри в м.Бережани по АДРЕСА_1, що стверджується нотаріально посвідченим свідоцтвом про придбання майна від 29.12.2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.01.2010 року.
Відповідач ОСОБА_5 є колишнім власником квартири, а ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - членами його сім’ї.
Власник майна, згідно із ст.391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідачі не є членами сім’ї позивача, який є власником квартири, а тому у них відсутні будь-які законні підстави для проживання у спірній квартирі.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири і має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом виселення з квартири відповідачів, які не є членами сім’ї власника квартири.
Посилання апелянта, що суд не зупинив провадження у справі до вирішення судом позовних вимог ОСОБА_6 про виключення ? квартири з акту опису та арешту, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки на час його перегляду, вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_6 судом вирішені.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 — 315, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді- два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун