АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Кузьми Р.М.
суддів – Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, адвоката, що представляє інтереси ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представника Тернопільської обласної організації Всеукраїнського об'єднання “Свобода” на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа – Тернопільська обласна організація Всеукраїнського об'єднання “Свобода” про захист честі, гідності та ділової репутації,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа – Тернопільська обласна організація Всеукраїнського об'єднання “Свобода” про захист честі, гідності та ділової репутації. В обгрунтування вимог зазначав, що 5 червня 2009 року під час відкритого пленарного засідання двадцять другої сесії Тернопільської обласної ради відповідач-голова Тернопільської обласної організації Партії регіонів, депутат Тернопільської обласної ради ОСОБА_4 публічно, за участю засобів масової інформації, розповсюдив недостовірну інформацію, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію, як публічного політика, лідера партії Всеукраїнського об'єднання “Свобода”, кандидата у Президенти України. Зокрема, зазначив: “Свобода”, 2007 рік, я йду в штаб отримувати гроші для проведення виборчої компанії, а за мною стоїть в черзі їхній лідер ОСОБА_1. Хто ж їх фінансував? Ці люди, які мають сьогодні 50 мандатів, мають моральне право висловлюватись від імені області? Коли в списку ОСОБА_4 ішов перший, представник Бердянська ішов шостий, сховався, сьогодні він голова обласної ради” . Вказує, що дана інформація не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутацію, є наклепом, так як його безпідставно звинувачено в отриманні коштів в штабі Партії регіонів для проведення виборчої компанії. Просив зобов'язати відповідача публічно спростувати інформацію, розповсюджену 05.06.2009 року на пленарному засіданні Тернопільської обласної ради шляхом спростування висловленої інформації, а саме: “Свобода”, 2007 рік, я йду в штаб отримувати гроші для проведення виборчої компанії, а за мною стоїть в черзі їхній лідер ОСОБА_1. Хто ж їх фінансував? Ці люди, які мають сьогодні 50 мандатів, мають моральне право висловлюватись від імені області? Коли в списку ОСОБА_4 ішов перший, представник Бердянська ішов шостий, сховався, сьогодні він голова обласної ради” із залученням засобів масової інформації із зачитанням резолютивної частини рішення суду.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа – Тернопільська обласна організація Всеукраїнського об'єднання “Свобода” про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду з апеляційними скаргами в інтересах ОСОБА_1 звернулись його представник ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3 та представник Тернопільської обласної організації Всеукраїнського об'єднання “Свобода”. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому апелянти у своїх апеляційних скаргах зазначили, що спірні висловлювання ОСОБА_4 не є оціночноми судженнями та критикою позивача, як політичного лідера, а містять щодо нього недостовірну негативну інформацію, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Суд не дав оцінки фату порушення відповідачем ст.68 Конституції України, згідно з якою кожен громадянин зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Апелянти також посилались, що відповідачем наведені фактичні дані щодо позивача, в яких міститься недостовірна інформація щодо останнього, присутні образа та наклеп. Крім того, після висловлювання ОСОБА_4 недостовірна інформація з'явилась і в засобах масової інфрмації. Апелянти також зазначили, що ОСОБА_4 не подав суду жодного доказу на обгрунтування своїх заяв та в підтвердження їх правдивості.
Учасники розгляду справи в апеляційному суді у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені належно, причини їх неявки визнані судом неповажними.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючих мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є лідером партії Всеукраїнського об'єднання “Свобода”, публічною особою, інтерес до якої є підвищеним.
05.06.2009 року депутат Тернопільської обласної ради ОСОБА_4- голова Тернопільської обласної організації Партії регіонів, виступаючи на двадцять другій сесії Тернопільської обласної ради п'ятого скликання із питання “Про публічну ситуацію України” висловлювався:“Свобода”, 2007 рік, я йду в штаб отримувати гроші для проведення виборчої компанії, а за мною стоїть в черзі їхній лідер ОСОБА_1. Хто ж їх фінансував? Ці люди, які мають сьогодні 50 мандатів, мають моральне право висловлюватись від імені області? Коли в списку ОСОБА_4 ішов перший, представник Бердянська ішов шостий, сховався, сьогодні він голова обласної ради” . Зазначені висловлювання відповідача підтверджуються роздруківкою аудіозапису виступу депутата.
Вимогами ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
За нормою ст. 10 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу вираження погядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформульованій, зокрема, в рішеннях у справах “Лінгенс проти Австрії”(1986) та “Обершлік проти Австрії”(1997), межі припустимої критики є більш широкими по відношенню до політичного діяча, аніж до приватної особи. На відміну від останнього випадку, політичний діяч неминуче та свідомо виставляє себе, свої слова та вчинки на прискіпливий розгляд як журналістів, так і широкої громадськості.
Згідно з положеннями ст. 277 ЦК та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Суд, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, повинен визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Існування фактів може бути підтверджене, тоді як істинність оціночних суджень – ні. Вимоги підтвердити висловлені відповідачами оціночні судження неможливо задовольнити. Така вимога порушує свободу висловлювання своїх думок, яка є найважливішою частиною того права, яке забезпечується ст. 10 Конвенції.
Відповідно до вимог ст.47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Такими є, зокрема, висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, виходячи із змісту вимог ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати.
Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з тих обставин, що спірні висловлювання не поширюють інформації, якою б порушувались особисті немайнові права позивача, не містять конкретних фактів, а є критичними оціночними судженнями щодо діяльності позивача - публічної особи. Факт поширення відповідачем стосовно позивача недостовірної інформації, яка б принижувала честь, гідність та ділову репутацію позивача із сторони відповідача не знайшов свого підтвердження.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, як таким, що відповідає обставинам справи та правовим нормам національного законодавства і Європейської конвенції з прав людини.
Ухвалюючи рішення, суд вірно врахував, що поширена відповідачем інформація не містить фактичних даних, які можуть бути перевірені та доведені відповідними доказами, а є оціночними судженнями загального характеру, міркуваннями та роздумами відповідача щодо політичної ситуації в Україні та Тернопільській області, зокрема, що спростуванню не підлягають.
Посилання апелянтів, що відповідач поширив недостовірні відомості про отримання коштів позивачем для проведення виборчої компанії, чим порушив його права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірне висловлювання не містить інформації про конкретний факт отримання позивачем коштів, а є оціночними міркуваннями загального характеру, думками та поглядами відповідача стосовно політичної діяльності позивача.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, адвоката, що представляє інтереси ОСОБА_1 -ОСОБА_3 та представника Тернопільської обласної організації Всеукраїнського об'єднання “Свобода” відхилити.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – підпис
Судді – два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун