АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Кузьми Р.М.
Суддів - Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі на постанову Чортківського районного суду від 12 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної державної та додаткової пенсії та виплату пенсії згідно з законом та доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року позивач звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (далі- управління ПФУ) про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної державної та додаткової пенсії та виплату пенсії згідно з законом та доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
В обґрунтування вимог зазначила, що є потерпілою від аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі -ЧАЕС) 1 (першої) категорії, інвалідом другої групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон), розмір її основної пенсії як інваліда другої групи повинен становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Крім того, вона повинна отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком для інвалідів другої групи.
Позивачка змінила позовні вимоги та просила вирішувати позовні вимоги в частині визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної державної та додаткової пенсії та виплату пенсії згідно з законом .
Постановою Чортківського районного суду від 12 квітня 2010 року змінені позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії управління ПФУ в Чортківському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 незаконними.
Зобов'язано управління ПФУ в Чортківському районі провести перерахунок та доплату основної державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду другої групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок та доплату призначеної їй щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 5 жовтня 2004 року по 30 листопада 2009 року з врахуванням вимог ст.50, ч.4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, управління ПФУ в Чортківському районі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вказує, що мінімальна пенсія за віком Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлюється. Мінімальний розмір пенсії за віком, визначений ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Позивачці пенсія призначена згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому визначений у Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії не може поширюватись на правовідносини, що виникли на підставі інших законів. Крім того, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління ПФУ виступає лише як розпорядник коштів державного бюджету і, отримавши асигнування, виплачує їх за цільовим призначенням. Апелянт також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду захистом свого права, на що в суді першої інстанції управління наполягало, як на підставу відмови у позові.
Представник управління ПФУ в Чортківському районі у судове засідання не з'явився. Про час та місце його повідомлений належним чином. ОСОБА_1 та її представник апеляційної скарги не визнали і пояснили, що постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 28.10.2004 року та експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №7 від 09.09.2004 року і довідкою до акта огляду МСЕК серія ТЕР №137490.
26.11.2009 р. ОСОБА_1 звернулася до управління пенсійного Фонду України в Чортківському районі щодо перерахунку основної і додаткової пенсій, виходячи з того, що розмір основної пенсії не може бути меншим 8-ми мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
01.12.2009 року управлінням ПФУ в Чортківському районі листом за №5440/09 позивачеві відмовлено в здійсненні такого перерахунку, виходячи з відсутності в бюджеті Пенсійного фонду фінансування на такі цілі, а також з відсутності підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком для здійснення такого перерахунку.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За вимогами ст. 49 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 pоку N 230 96-ВР (далі - Закону), пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), позивачка має право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачці є неправомірною. Гарантоване державною право позивачки на соціальні виплати у встановлених законодавством розмірах підлягає захисту шляхом задоволення позову.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з вимогами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом,оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
З урахуванням того, що законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати, посилання відповідача на необхідність застосування на Постанову Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для основної пенсії та Постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», судова колегія не приймає до уваги, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених Законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п. 23).
Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не моужть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи із наведених вимог законодавства, доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань для реалізації Закону є безпідставними.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про пропущення позивачкою строків звернення до адміністративного суду, оскільки невиплата оспорюваних сум мала місце на час звернення з позовом до суду, з часу відмови відповідача задовольнити вимоги позивача про здійснення перерахунку розміру пенсії не пройшло встановленого річного строку для звернення до адміністративного суду, а тому такі строки позивачем пропущені не були.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування, з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області відхилити.
Постанову Чортківського районного суду від 12 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий -підпис:
Судді- два підписи:
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун