АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Дикун С.І.
Суддів – Шевчук Г.М., Гурзеля І.В.
при секретарі - Леньзі О.Я.
з участю ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2; представника позивача ПАТ “ЕрстеБанк” Фльорківа О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) “Ерсте Банк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ПАТ "Ерсте Банк" звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 10 277, 04 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 82 118, 69 грн., яка включає в себе: 8 944,29 доларів США ( 71 469,35 грн.) заборгованості по кредиту; 782, 38 дол. США (6 251,61 грн.) заборгованості по несплачених відсотках; 341,09 доларів США (2 725,48 грн.) пені за порушення строків повернення кредиту; 209,28 доларів США (1 672,25 грн.) пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, посилаючись на те, що останні не виконують умови укладених 27.04.2007 року кредитного договору № 014\1676\73\02165 та договору поруки № 014\1676\73\02165\2 щодо погашення кредиту та відсотків за користування ним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року позов задоволено. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість по укладеному кредитному договору № 014\1676\73\02165 від 27.04.2007 року в сумі 10277 доларів США, еквівалентній 82118,69 грн та 1067 грн понесених судових витрат.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь держави 75,78 грн судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись із апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі просили скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому посилались, що сторони 23.12.2008 року досягли домовленості щодо розірвання умов кредитного договору шляхом реалізації представником банку заставленого майна — автомобіля НОМЕР_1, вартість якого станом на зазначену дату повністю покривало тіло кредиту. Однак представник банку Семерез В.П. продав автомобіль за значно нижчу від ринкової ціну, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, вказаний автомобіль був проданий без згоди другого з подружжя ОСОБА_4
Судом встановлено, що 27.04.2007 року між ВАБ "АКБ "Престиж", правонаступником якого зі всіма правами та обов'язками є ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014\1676\73\02165.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав від банку кредит для придбання автомобіля в сумі 36 416 дол. США на строк 72 місяці з 27.04.2007 року по 26.04.2013 року із сплатою за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних.
Взятих на себе зобов'язань відповідачі не виконують і станом на 03.12.2009 року сума їх заборгованості перед позивачем по кредитному договору № 014\ 1676\73\02165 становить 10 277, 04 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 03.12.2009 року складає 82 118, 69 грн., яка включає в себе: 8 944,29 дол. США ( 71 469,35 грн.) заборгованості по кредиту; 782, 38 дол. США (6 251,61 грн.) заборгованості по несплаченим відсоткам; 341,09 дол. США (2 725,48 грн.) пені за порушення строків повернення кредиту; 209,28 дол. США (1 672,25 грн.) пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом. Що стверджується представленим банком та не оспореним розрахунком.
Згідно із п.1.6;5.2 кредитного договору відповідач зобов'язується здійснювати погашення основної суми заборгованості по кредиту в розмірі 1\12 частини від 30 % кредиту, починаючи з другого року користування кредитом в розмірі 1\60 від 70 % кредиту до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту на рахунок № 22086847 та сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця у зазначені вище терміни.
Пунктом 9.1 зазначеного Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення суми основного кредиту та відсотків відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На забезпечення виконання умов вищевказаного договору 27.04.2007 року між ВАТ "АКБ "Престиж" та ОСОБА_1., ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014\1676\73\02165\2, відповідно до якого останні зобов'язуються солідарно відповідати перед кредитором по зобов'язаннях ОСОБА_1 по кредитному договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином -відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі проcтрочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно із вимогами ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
В разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки, що регламентовано ст.554 ЦК України..
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з тих обставин, що відповідачами, внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору, порушено права банку, котрі підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача 10 277, 04 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 82 118, 69 грн. заборгованості по кредиту; заборгованості по несплачених відсотках; пені за порушення строків повернення кредиту та пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Посилання апелянта, що спірний договір розірваний 23.12.2008 року шляхом вчинення дій по реалізації банком заставленого майна — автомобіля НОМЕР_1, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідачами не представлено належних доказів, про згоду банку на розірвання чи зміну спірного кредитного договору, а також судових рішень про розірвання цього договору.
Твердження ОСОБА_1, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, що представник банку Семерез В.П. продав автомобіль за значно нижчу від ринкової ціну, внаслідок чого утворилась заборгованість, є такими, що не заслуговують на увагу суддів, оскільки питання щодо договору купівлі-продажу спірного автомобіля позовними вимогами не охоплювались і предметом розгляду в суді першої інстанції не були. Крім того, із представленого стороною відповідачів доручення від 23 грудня 2008 року вбачається. що ОСОБА_1 уповноважив Семереза В.П., як фізичну особу, продати за ціну і на умовах на власний розсуд, належний ОСОБА_1 спірний автомобіль.
З тих же підстав колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянтів, що вказаний автомобіль був проданий без згоди другого з подружжя ОСОБА_4 Крім того, зазначені доводи не мають правового значення для вирішення даного спору.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун