Справа № 22ц- 10629 Головуючий у 1 інстанції : Безрученко Ю.О.
Категорія: 57 Доповідач – Шевченко В.Ю.
УХВАЛА
Іменем України
22 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зінов”євої А.Г.,
суддів Шевченко В.Ю.,Олєйникової Л.С.,
при секретарі Калина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гірницькому районі м.Макіївки на постанову Гірницького районного суду м. Макіївки від 02 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги з 2006 -2009р. Посилався на те, що він віднесений до категорії дітей війни і має право на соціальну допомогу відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Гірницького районного суду м.Макіївки від 02 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Поновлено строк для звернення до суду. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. з урахуванням виплачених сум відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд правомірно виходив з того, що Управління , як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст..6 Закону №2195-1V і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Висновок суду підтверджується положеннями Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 вказаного закону позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції ,яка діяла на період звернення позивачки ,передбачала,що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 6 цього Закону викладена у наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» визнано неконституційним.
Згідно ст.71 Закону України від 26.12.2008р. №835-У1 «Про державний бюджет на 2009р.» Кабінету Міністрів України у 2009р. надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства, визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Відповідно до частини 3 статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "дитина війни". Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: "дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком."
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008року по 31.12.2008 року та з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. є вірним.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть бути прийняті до уваги.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст. ст. 307, 308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд ,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки відхилити.
Постанову Гірницького районного суду м.Макіївки від 02 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді :