справа №2-1233/07 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді: Кихтюка Р.М
при секретарі: МелихЛ.В.
з участю представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Тимощука А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс»/надалі ВАТ «Таксосервіс»/ про визнання протоколу засідання спостережної комісії ВАТ «Таксосервіс» від 06 вересня 2006 року в частиш звільнення позивача та наказу НОМЕР_1 про звільнення її незаконним, поновити її на займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду, -
встановив:
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання протоколу засідання спостережної комісії ВАТ «Таксосервіс» від 06 вересня 2006року в частині звільнення позивача та наказу НОМЕР_1 про звільнення її незаконним, поновити її на займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Свій позов мотивує тим, що звільнення їі проведено незаконно, оскільки КЗпП не передбачено такої підстави для звільнення як звільнення з суміщуваної посади у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником. Вважає, що навіть при наявності такої підстави для звільнення необхідна була згода профспілкого комітету та .їй не пропонувалось перейти на основне місце роботи. У зв'язку з цим просить протокол засідання спостережної комісії ВАТ «Таксосервіс» від 06 вересня 2006 року та наказ НОМЕР_1 про звільнення її незаконним, поновити її на займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив стягнути на користь позивача 4175,9 грн. та 1500 грн. судових витрат. В решті позовні вимоги підтримав з підстав викладених у заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що порушень при звільненні позивача допущено не було, їй неодноразово пропонувалось перейти на основне місце роботи, однак вона не погоджувалась. Підстава для звільнення передбачена чинним законодавством і при її звільненні згоди профспілкового комітету не потрібно. Просив в позові відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши представлені по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно наказу НОМЕР_2 була переведена з 15.10.2001 року на посаду головного бухгалтера ВАТ «Таксосервіс» по сумісництву з 2-х годинним робочим днем(а.с.36).
У відповідності до наказу НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера ВАТ «Таксосервіс» з 18.09.2006року на підставі ст.43-1 КЗпПу зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником та протоколу засідання Спостережної Ради №12 від 06.09.2006 року. З вказаним наказом позивач ознайомлена 18.09.2006року(а.с.7).
Згідно наказуНОМЕР_3 на посаду головного бухгалтера ВАТ «Таксосервіс» з 18.09.2006 року переведено ОСОБА_3 з оплатою праці згідно штатного розпису на основне місце роботи у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з даної посади, яку вона займала по сумісництву(а. с 49).
Згідно ст.43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди профспілкового комітету допускається у випадках звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником.
Таким чином, законодавством передбачена така підстава для звільнення з ініціативи власника - як прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а тому посилання представника позивача, що така підстава для звільнення відсутня, судом до уваги не приймаються.
Крім цього, також не заслуговують на увагу пояснення представника позивача про необхідність згоди профспілкового комітету на звільнення позивача, так як на його думку, відповідно до п.8 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» таке звільнення без згоди профспілкового комітету можливе на підприємствах державної форми власності. Дані твердження спростовується поясненням представника відповідача, представленими письмовими доказами, зокрема, довідкою НОМЕР_4(а.с. ), виданої директором та головою профкому ВАТ «Таксосервіс». З вказаної довідки вбачається, що позивач не була і не є членом профкому підприємства. А тому, на думку суду, у відповідності до ст.43-1 КЗпП, п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», згода профспілкового комітету в даному випадку не потрібна.
З штатного розпису апарату управління ВАТ «Таксосервіс» станом на 01.09.2006 року та 19.09.2006 року вбачається, що посада головного бухгалтера на підприємстві була відповідно 0,5 та 1 (а.с. ), що свідчить про наявність на підприємстві однієї посади головного бухгалтера як основного місця роботи.
Судом також: не враховуються посилання представника позивача та копія листка непрацездатності про перебування позивача на лікарняному стосовно незаконного прийняття рішення на засіданні Спостережної Ради 06.09.2006 року про звільнення позивача в період лікарнянного, оскільки позивача звільнено з займаної посади у відповідності до наказу від 18.09.2006 року, виданого директором підприємства на підставі вище згаданого рішення.
Крім цього, листок непрацездатності виданий на ім'я ОСОБА_1, працівнику ВТП Санрайз ЛТД, а на засіданні Спостережної Ради 06.09.2006 року прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1.
Суд з врахуванням викладеного, вважає, що вказане рішення та наказ видані в межах повноважень та у відповідності до п.п.9.13, 10.9 Статуту ВАТ«Таксосервіс» (а.с.26-35), а інших доказів ні позивачем, ні представником позивача всупереч ст.60 ЦПК України в судове засідання не представлено.
Не заслуговує на увагу пояснення представника позивача щодо неповідомлення в письмовому вигляді позивача про можливість переходу її на основне місце роботи у ВАТ «Таксосервіс», оскільки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_4 - голови Спостережної Ради ВАТ «Таксосервіс», ОСОБА_5 - директора ВАТ «Таксосервіс», ОСОБА_6 - начальника відділу кадрів ВАТ «Таксосервіс». Вказані свідки в судовому засіданні показали, що позивачу пропонувалось перед звільненням перейти на основне місце роботи до ВАТ «Таксосервіс» та їй роз'яснювалось, що в іншому випадку буде прийнято іншого працівника, однак остання відмовилась від такої пропозиції.
Отже, позивач у відповідності до ч.1 ст.49-2 КЗпП персонально повідомлялась про звільнення з суміщуваної посади в разі відмови виконувати роботу не на умовах сумісництва. В даному випадку письмове повідомлення позивача законодавством не передбачено.
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача проведено правомірно, у зв'язку з чим вимоги позивача безпідставні та до задоволення не підлягають.
У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст.3, 10, 12, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 218, ЦПК України, ст.43-1, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс» про визнання протоколу засідання спостережної комісії ВАТ «Таксосервіс» від 06 вересня 2006 року в частині звільнення позивача та наказу НОМЕР_1 про звільнення незаконними, поновленні її на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоду - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної
інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.