Справа № 2а-2605/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі Григор’євій О.В.
за участі представників:
позивача ОСОБА_2
відповідача Полегешко Л.А., Нестеренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-2605/10/2570
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові
третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_6
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001861720/0,
В С Т А Н О В И В :
19.05.2010 позивач (ФОП ОСОБА_5В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001861720/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 118 111,90 грн., (у т. ч. за основним платежем – 80 244,00 грн., за штрафними санкціями – 37 867,90 грн.).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість (далі – ПДВ) в сумі 49 460,95 грн. після отримання від контрагентів податкових накладних. При цьому позивач наголошує, що станом на час здійснення операцій, всі три контрагенти, а саме: ТОВ «Тріо-Віацо», ТОВ «Бірот-сервіс» та ПП Аміда» мали статус зареєстрованого платника ПДВ. А оскільки реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, то податкові накладні є такими, що видані платником ПДВ.
В частині правомірного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по усних угодах із контрагентами, позивач зазначає, що, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Щодо вказівки про необґрунтоване застосування нульової ставки ПДВ при здійснення транспортних послуг по перевезенню вантажів, позивач вказує, що він є перевізником вантажів на підставі оренди транспортних засобів інших перевізників. А оскільки законодавством передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання транспортних послуг, в тому числі і автомобільним транспортом з перевезення вантажу за межами митного кордону України, тому позивач вважає свої дії законними, за врахування того, що в договорах-заявках, транспортних заявках та інших оформлених документах ФОП ОСОБА_5 вказаний як перевізник, як і в міжнародних товарно-транспортних накладних, або вказані номери транспортних засобів, які знаходяться у нього в оренді. На думку позивача є всі документи, що ним надавались транспортні послуги за межами митної території України, і відповідно до п. 6.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» він мав право на застосування нульової ставки з ПДВ на такі операції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.
Представники відповідача проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, на думку відповідача, ним обґрунтовано застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки мало місце декларування непідтвердженого податкового кредиту.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
В силу пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України «Про податок на додану вартість»), станом на момент виникнення спірних правовідносин - поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України; поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України. Якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 цієї статті. При цьому пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Також пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Крім того пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що 08.02.2002 ФОП ОСОБА_5, як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платник податків (а. с. 9).
ФОП ОСОБА_5 є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 06.03.2002 № 86471718 виданого ДПІ у м. Чернігові 31.03.2006 (а. с. 10).
При цьому судом встановлено, що на підставі Акту Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 19.04.2010 № 531/17-219/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 (далі-Акту) було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001861720/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 118 111,90 грн., (у т. ч. за основним платежем – 80 244,00 грн., за штрафними санкціями – 37 867,90 грн.). за порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В Акті відповідач зазначив, що у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_5 надавав транспортні послуги щодо перевезення товарів, які експортувалися та частково оподатковував дані операції за нульовою ставкою ПДВ, що підтверджується Актами виконаних робіт, банківськими виписками по розрахунковому рахунку за перевіряє мий період, податковими накладними та податковими деклараціями з ПДВ, які подані до ДПІ у м. Чернігові, в пункті «Висновок», що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення пп. 4.1 ст. 4; пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.2.4 п. 6.2, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого було встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 80 244,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2007 року у сумі 10 812 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 2 532 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 9 049 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 260 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 390 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 3 406 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 8 477 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 7 346 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 9 366 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 7 583 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 11 007 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 10 016 грн. Донараховано податку на додану вартість за актом перевірки - 80 244,00 грн. (а. с. 12-34).
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001861720/0 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності (запчастини), суд зазначає встановлене:
Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Досліджуючи підстави збільшення податковим органом суми податкового зобов’язання по ПДВ, судом досліджені податкові декларації, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення спірних сум за договорами до податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2007 року; за січень, лютий, березень, квітень, 2008 року; за січень, лютий, березень, квітень 2009 року; та за січні 2010 року, в яких за податковим зобов’язанням та податковим кредитом формувалось від’ємне значення. (а. с. 78-112).
При цьому встановлено, що з контрагентами, такими як ТОВ «Тріо-Віацо», ТОВ «Бірот-сервіс» та ПП «Аміда», ФОП ОСОБА_5 придбавав у останніх запчастини, згідно податкових накладних:
ТОВ «Тріо-Віацо» по ПДВ на загальну суму 20 084,66 грн., а саме:
від 09.02.2009 № 255 на суму 20 200,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3 366,67 грн.;
від 12.03.2009 № 256 на суму 23 876,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3 979,30 грн.;
від 04.05.2009 № 269 на суму 12 834,10 грн. в т.ч. ПДВ на суму 2 139,02 грн.;
від 19.05.2009 № 270 на суму 14 833,92 грн. в т.ч. ПДВ на суму 2 472,32 грн.;
від 30.06.2009 № 102 на суму 13 048,14 грн. в т.ч. ПДВ на суму 2 174,69 грн.;
від 28.08.2009 № 276 на суму 24 276,71 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4 046,11 грн.;
від 28.12.2009 № 1067 на суму 11 439,32 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1 906,55 грн.;
ТОВ «Бірот-сервіс» по ПДВ на загальну суму 22 653,31 грн., а саме:
від 21.05.2007 № 1638 на суму 60 073,94 грн. в т.ч. ПДВ на суму 10 012,32 грн.;
від 30.06.2007 № 37296 на суму 4 800,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 800,00 грн.;
від 10.09.2007 № 7969 на суму 15 193,14 грн. в т.ч. ПДВ на суму 2 532,19 грн.;
від 19.11.2007 № 78900 на суму 29 804,40 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4 967,40 грн.;
від 01.12.2007 № 79998 на суму 24 488,40 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4 081,40 грн.;
від 08.02.2008 № 119 на суму 15 600,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 260,00 грн.;
ПП «Аміда» по ПДВ на загальну суму 3 796,18 грн., а саме:
від 18.06.2008 № 18060 на суму 2 340,72 грн. в т.ч. ПДВ на суму 390,12 грн.;
від 21.07.2008 № 18063 на суму 20 436,42 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3 406,06 грн., що знаходяться в матеріалах справи (а. с. 39-40,42-43,45-46,48,49,51-52,53-54,58-59,60-61,64-65,66-67,68-69,70-71,72-73,74-75,76-77).
Розрахунки за поставлені контрагентам запчастини проведені ФОП ОСОБА_5 в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру та накладними, які також знаходяться в матеріалах справи (а. с. 41,44,47,50,55,56,57,62,64,66,68,70,74,76).
Таким чином встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ в зв'язку з отриманням від контрагентів податкових накладних на загальну суму ПДВ 49 851,04 грн. Відповідно саме на вказану суму ПДВ відповідачем нараховані штрафні санкції на загальну суму 35 721,00 грн.
На думку позивача, те, що ТОВ «Тріо-Віацо» звітує до податкової інспекції про відсутність господарської діяльності, ТОВ «Бірот-сервіс» починаючи з 01.06.2007 взагалі не звітує, реєстрація якої анульована 08.09.2008 та те, що ПП «Аміда» починаючи з 01.11.2007 також не звітує, реєстрація якої також анульована 12.12.2008 - не впливає на зменшення задекларованої ФОП ОСОБА_5 суми ПДВ, оскільки це виходить за межі вимог пп. 7.4.5 ст. 7 Закону № 168, і ні вказаний Закон № 168, або інші законодавчі акти, не ставлять право ФОП ОСОБА_5 на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету чи від скасування їх установчих документів.
На день прийняття ДПІ у м. Чернігові оспорюваного податкового повідомлення-рішення перелічених у Законі України «Про податок на додану вартість» юридичних фактів, з якими законодавець пов’язує припинення обов’язку щодо сплати податків і зборів, крім анулювання свідоцтва платника ПДВ, - установлено не було. Не подання податкової звітності до податкового органу та відсутність за юридичною адресою контрагентів позивача на податкові зобов’язання ФОП ОСОБА_5 не впливає.
Операції з придбання товарів мали реальний характер, протилежне ДПІ у м. Чернігові не доводить, посилаючись тільки на відсутність контрагентів за юридичною адресою. А наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості у досліджених документах підтверджують проведення таких операції.
Отже, судом встановлено, що в ТОВ «Бірот-сервіс» придбані запчастини відповідно до накладної від 01.12.2008 № 795 на суму 19 901,33 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3 316,89 грн., вже після анулювання свідоцтва платника ПДВ (а. с. 62-63).
Тобто за врахування того, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Бірот-сервіс» відбулось 08.09.2008, тому суд визнає обґрунтованою сумою ПДВ, яку позивач відніс до податкового кредиту у розмірі 46 534,15 грн. (49 851,04 грн. – 3 316,89 грн.).
Відповідно від суми штрафних санкцій, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2010 № 0001861720/0 у розмірі 37 867,90 грн., підлягає відрахуванню сума 35 487 грн. згідно досліджених вище податкових накладних та поданого відповідачем пояснення.
Таким шляхом суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001861720/0 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за поставлені контрагентам запчастини, підлягає скасуванню за основним платежем на суму 46 534,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35 487 грн.
*
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0001861720/0 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за наданні транспортних послуг із перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, суд встановив наступне:
В силу ст. 3 Закону України від 16.04.1991 № 959 «Про зовнішньо – економічну діяльність» (зі змінами та доповненнями) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності. Із даного визначення випливає, що позивач має бути зареєстрованим саме суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Крім того суд враховує визначення терміну, що вживається в цьому Законі митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.
Основною умовою застосування нульової ставки при наданні транспортних послуг із перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України є наявність у перевізників (транспортних організацій) документів, які підтверджують перетин митного кордону України та здійснення транспортними засобами міжнародних перевезень. (ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»).
ФОП ОСОБА_5 придбав послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні у перевізників та реалізував вказані послуги підприємству, що експортувало товари. В даному випадку база оподаткування визначена п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР.
На розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 надходили суми коштів від замовників за надані транспортні послуги щодо товарів, які експортувалися згідно виписаних податкових накладних та складених актів виконаних робіт. Підтвердженням факту надання послуг є оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.
Згідно наданих на перевірку міжнародних товарно-транспортних накладних, які заповнюються відповідно до ст. 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах у графі 16 «перевізник (найменування, адреса, країна)» та у графі 23 «підпис та штамп перевізника» стоїть інший перевізник, а саме: ФОП ОСОБА_7 (ідн. код № НОМЕР_2).
В ході перевірки ДПІ у м. Чернігові направлявся запит до Чернігівської митниці щодо надання інформації стосовно перетину ФОП ОСОБА_5 митної території України, як перевізника товарів та інформації чи перебуває останній на обліку Чернігівської митниці як суб'єкт зовнішньо - економічної діяльності (ЗЕД) (запит № 4077/10/17-214 від 01.04.2010). На вказаний запит Чернігівська митниця надала відповідь від 14.04.2010 № 13/1092, про те, що ФОП ОСОБА_5 на обліку в митних органах України як суб'єкт зовнішньо - економічної діяльності (ЗЕД) не стоїть (а. с. 154).
Суд визнав, що фактично міжнародні вантажні перевезення здійснювались не ФОП ОСОБА_5, а ФОП ОСОБА_7, про що свідчать записи у графах 16, 23 CMR. Копії міжнародних товарно-транспортних накладних додані до акту перевірки та перевірені в судовому засіданні. Посилання позивача на існування договору оренди транспортного засобу (ТІР) із ФОП ОСОБА_7, який є членом АСМАПу, тільки доводить правомірність дій ДПІ у м. Чернігові при нарахуванні податкових зобов’язань за послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, в яких позивач виступив посередником. Отже при умові договору оренди, до позивача жодним чином не переходять права на вчинення процедури перетину кордону іншим суб’єктом ЗЕД для визначення .
Суд прийшов до такого висновку на тій підстав, що згідно міжнародної угоди про спрощення процедури перетину кордону учасників АСМАПу, саме при оформленні міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) для спрощення процедури перетину кордону зазначався перевізником ФОП ОСОБА_7, що позивачем не заперечувалось та було також підтверджено поясненнями залученої до справи третьої особи ФОП ОСОБА_7 (журнал судового засідання від 08.07.2010). (а. с. 228-232).
Таким чином перевіркою при визначенні податкових зобов’язань, ДПІ у м. Чернігові правомірно встановлено порушення пп. 4.1 ст. 4, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР та заниження податкових зобов’язань на 30 393,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2008 року у сумі 5 160,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 2 580 грн. за 3 квартал 2009 року у сумі 3 537,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 9 100,00 грн., за 1 квартал 2010 року у 10 016,00 грн. Відповідно позовні вимоги в частині скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 26.04.2010 № 0001861720/0 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за неправомірне застосування пільги з ПДВ за 0% ставкою – задоволенню не підлягають.
Так, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідно суд прийшов до висновку, що саме по собі неподання звітності контрагентом у здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Однак за врахування встановлених вище фактів, суд визнає, що господарські операції підтверджені належними первинними документами за поставлені контрагентам запчастини на суму 46 534,15 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За врахування наведеного суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 26.04.2010 № 0001861720/0 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 46 534,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35 487 грн.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 26.04.2010 № 0001861720/0 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 46 534,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35 487 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову виготовлено в повному обсязі 20.07.2010.
Суддя Л.О.Житняк