ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 2а-3672/10/2370
22.07.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю представників:
позивача –Поліщук Ю. В.,
відповідача –Запорожця Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаської міської ради до Черкаської міської профспілки підприємців і працівників торгівлі, громадського харчування та послуг про заборону проведення мітингу,
встановив:
21 липня 2010 року Черкаською міською радою подано позов до Черкаської міської профспілки підприємців і працівників торгівлі, громадського харчування та послуг про заборону проведення мітингу біля будівлі Черкаської міської ради 22 липня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 липня 2010 року на адресу Черкаської міської ради надійшла резолюція мітингу Черкаської міської профспілки підприємців і працівників торгівлі, громадського харчування та послуг, в якій ставляться вимоги наступного змісту: відкликати співробітників УМВС України в Черкаській області, які перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності на територіях, прилеглих до центрального ринку; надати статус ринку територіям, прилеглим до центрального ринку; облаштувати торгівельні місця на вулицях Смілянська, Гоголя, Леніна та надати вказані земельні ділянки в оренду; винести на розгляд найближчої сесії міської ради проект рішення про скасування рішення Черкаської міської ради “Про заборону торгівлі за межами ринків міста Черкаси”.
Крім того, позивач зазначає, що за заявою ОСОБА_3, заступника голови Черкаської міської профспілки підприємців і працівників торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі невиконання вимог резолюції підприємцями –членами профспілки, будуть вжиті жорсткі заходи, спрямовані на зрив засідання сесії Черкаської міської ради, що розпочинається 22 липня 2010 року о 10 год. ранку. У ході мітингу, що планується проводитися 22 липня 2010 року перед будівлею Черкаської міської ради, використовуватимуться звукопідсилювальні пристрої, гучномовці. Кількість людей, що приймуть участь у мітингу необмежена. Мета мітингу –не допустити проведення засідання сесії Черкаської міської ради.
Таким чином, якщо через дії відповідача сесія Черкаської міської ради не відбудеться, то не будуть прийняті ні соціальні актуальні проекти, ні ряд рішень, що стосуються фізичних та юридичних осіб.
У зв’язку з викладеним позивач вважає, що дії відповідача, направлені на зрив сесії Черкаської міської ради, фактично призведуть до порушення прав територіальної громади міста, порушення прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а оскільки заступником голови профспілки було повідомлено про рішучий настрій учасників мітингу, які не зупиняться ні перед чим для досягнення своєї мети, то виникають підстави вважати, що запланований мітинг призведе до масових заворушень та порушення громадського порядку у місті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив при цьому, що інформація про проведення масового заходу, спрямованого на зрив сесії Черкаської міської ради, поступила до секретаря Черкаської міської ради від ОСОБА_3, який представився заступником голови Черкаської міської профспілки підприємців і працівників торгівлі, громадського харчування та послуг.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив та зазначив, що в ході проведення перемовин з представниками влади досягнута певна домовленість, створена робоча група, засідання якої відбудеться в приміщенні Черкаської обласної державної адміністрації 22 липня 2010 року об 11 год. 00 хв. та на якій будуть обговорюватись проблемні питання членів профспілки підприємців і працівників торгівлі. Крім того, представник відповідача зазначив та зі свого боку гарантував, що будь-які масові заходи 22 липня 2010 року щодо зриву сесії Черкаської міської ради проводитись не будуть, відповідної заявки на проведення масових заходів відповідач не подавав, намір про проведення масового заходу відсутній, підприємці –члени профспілки в цей день мають вийти на свої робочі місця та працювати у звичному режимі без проведення будь-яких масових заходів.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Статтею 39 Конституції України визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Положення щодо права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, передбачене також в статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. Згідно зазначеної статті кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об’єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” залишаються чинними нормативно-правові акти СРСР, які застосовуються у порядку правонаступництва, зокрема Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 р. № 9306-XI “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” (далі –Указ № 9306-XI).
Згідно пунктів 1 та 2 Указу № 9306-XI про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації робиться заява у виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів. З заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації можуть звертатись особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, - уповноважені трудових колективів підприємств, установ і організацій, органів кооперативних та інших громадських організацій, органів громадської самодіяльності й окремих груп громадян. Заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
Також в даному випадку слід враховувати правову позицію, яку Конституційний Суд України висловив у своєму Рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання), у мотивувальній частині якого, розглядаючи питання щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій - масових мирних зібрань, зазначив, зокрема, що проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов’язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.
Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.
Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
З урахуванням всіх вищезазначених положень суд приходить до висновку, що в питаннях проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації можна виділити такі аспекти: 1) обов’язкове сповіщення організаторами про такі акції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, яке здійснюється у формі відповідної заяви, в якій обов’язково зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви; 2) строк сповіщення про проведення зборів, мітингу, походу чи демонстрації, який повинен бути прийнятним та таким, що передує даті їх проведення, при цьому цей строк не повинен обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Як зазначає позивач, сповіщення відповідачем про проведення масового заходу було здійснено 21.07.2010р. за усною заявою ОСОБА_3, заступника голови Черкаської міської профспілки підприємців і працівників торгівлі, громадського харчування та послуг, в якій він зазначив, що у разі невиконання вимог резолюції підприємцями –членами профспілки, будуть вжиті жорсткі заходи, спрямовані на зрив засідання сесії Черкаської міської ради, що розпочинається 22 липня 2010 року о 10 год. ранку.
На думку суду, таке сповіщення не є належним в розумінні статті 39 Конституції України, а тому проведення масового заходу на підставі такого сповіщення не може бути визнане таким, що відповідає нормам чинного законодавства України. Крім того, суд зазначає, що в наданій резолюції мітингу від 21.07.2010р. мова про проведення будь-яких масових заходів 22 липня 2010 року біля будівлі Черкаської міської ради не йде.
Крім того, в судовому засіданні представниками сторін визнана та обставина, що заява на проведення 22 липня 2010 року масового заходу біля приміщення Черкаської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства подана не була.
У зв’язку з цим суд нагадує, що предметом розгляду в адміністративній справі щодо встановлення обмеження в реалізації громадянами права на мирні зібрання може бути лише масовий захід, про проведення якого органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування одержали повідомлення. Організація і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій з порушенням встановленого порядку тягне за собою відповідальність передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
Згідно частини п’ятої цієї статті суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Зважаючи на викладене, відсутність належного повідомлення про проведення масових заходів 22 липня 2010 року біля будівлі Черкаської міської ради, ненадання жодного доказу, який би свідчив про намір відповідача провести такий захід, а також те, що в основу судового рішення не може бути покладено припущення позивача, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163, 182 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Гаврилюк