ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 № 2а-4081/09/2370

20.07.2010 р.                                                                                    м. Черкаси  

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,                                        

при секретарі          Гришанові  Д.Є.,                                        

за участю: представника позивача Левенець А.М. - за довіреністю, представника відповідача Осадчої Н.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9860 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась державна податкова інспекція у м. Черкаси (далі-позивач) в якій просить стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» (далі-відповідач) штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 9860 грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, встановлено порушення відповідачем  п.п. 1,2,3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від  06.07.1995 року (надалі за текстом –Закон України № 265/95-ВР). За вказані порушення, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні № 509-ХІІ від 04.12.1990 року та п. 2 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР, позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000342303 від 17.03.2009 року на суму 9860 грн. 00 коп., яке прийняте на підставі акта перевірки № 0092/26/56/23/26088742 від 19.02.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд  задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи це тим, що позивач не має права стягувати вказані штрафні (фінансові) санкції, так як ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні», ні Закон України № 265/95-ВР не наділяють позивача правом звернення до суду з позовними заявами про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши  матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач зареєстрований  як юридична особа 23.11.1995 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради за № 10000104702,  ідентифікаційний код 22810515, а також з 11.03.1996 року перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у м. Черкаси, що підтверджується довідкою позивача № 124/29-012 від 07.02.2009 року.

19.02.2009 року працівниками державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва  в присутності головного бухгалтера ТОВ «Сінніс, ЛТД»Басистої О.І. проведено перевірку залу гральних автоматів, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 18 та належить ТОВ «Сінніс, ЛТД». Результати перевірки оформлені актом № 0092/26/56/23/26088742 від 19.02.2009 року.

Згідно вказаного акта перевірки, в залі знаходилось двадцять дев’ять гральних автоматів підключених до електромережі та які перебували в робочому стані, на яких надавались послуги у сфері грального бізнесу. Гральні автомати не обладнані фіскальною пам’яттю і не видають розрахунковий документ. В акті перевірки № 0092/26/56/23/26088742 від 19.02.2009 року головний бухгалтер залу гральних автоматів ТОВ «Сінніс, ЛТД»Басиста О.І. вказала, що зауважень до вказаного акта перевірки не має.

Спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від  06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Стаття друга Закону України № 265/95-ВР визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 статті 3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідальність за порушення вимог Закону України № 265/95-ВР встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, згідно пункту другого зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Пунктом першим цієї статті передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

17.03.2009 року виходячи із зазначених норм Закону України № 265/95-ВР та на підставі акта перевірки  № 0092/26/56/23/26088742 від 19.02.2009 року позивачем прийнято рішення № 0000342303 про застосування до ТОВ «Сінніс, ЛТД»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9860 грн. 00 коп.  

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд враховує, що класифікатор видів економічної діяльності, затверджений наказом Держстандарту від 22.10.1996 р. № 441, відносить азартні ігри та ігри на гроші до підкласу 92.71.0. Цей підклас належить до секції «О»(колективні, громадські та особисті послуги).

У преамбулі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.  

Таким чином, безсумнівним є те, що гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дія Закону України № 265/95-ВР.

Стаття друга Закону України № 265/95-ВР визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 11 Закону України № 265/95-ВР встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Такі терміни визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»від 7 лютого 2001 р. № 121. Зокрема, відповідно до пункту шостого Додатка до цієї Постанови, переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій мало бути здійснене до 31 грудня 2006 р.

З огляду на викладене, суд вважає, що основним питанням, яке йому належить вирішити у цій справі, є питання: чи можна вважати гральний автомат автоматом з продажу послуг, і тоді, відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР, в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції, чи ці послуги надаються гральним залом вцілому, і при цьому достатньо використання одного реєстратора, що реєструє операції з продажу послуг на всіх автоматах розміщених в залі.

Вирішуючи це питання суд бере до уваги, що підпунктом 1.2. пункту 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. № 40/374, визначено, що:

- азартна гра це гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки;

- гральний автомат це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;

- гра на гральних автоматах це азартна гра, в якій гральним автоматом обліковується внесення ставки, визначається розмір призу (виграшу);

- зал гральних автоматів це нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки внесення ставки обліковується автоматом і ним же визначається розмір виграшу, то дана послуга надається саме гральним автоматом, а не залом гральних автоматів, як нежитловим приміщенням.

Далі суд зазначає, що відповідно до статті другої Закону України № 265/95-ВР фіскальні функції це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Таким чином, на думку суду, вимога про обладнання грального автомата фіскальною пам’яттю не зобов’язує відповідача здійснювати його переобладнання в контрольно-касовий апарат. Функцію з роздрукування розрахункових документів цілком здатні виконувати реєстратори розрахункових операцій що використовуються відповідачем. Разом з тим, виходячи із сутності Закону України № 265/95-ВР, можливість визначити в будь-який момент яку саме кількість та на яку суму було надано послуг кожною окремою одиницею обладнання, що використовується для проведення азартних ігор є обов’язковою умовою використання грального автомата.  

Такий висновок суду ґрунтується і на положеннях Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18 лютого 2002 р. № 199, відповідно до пункту першого якої вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.

Додатком 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Зокрема, пунктом першим визначено, що дія цих вимог поширюється на гральні автомати в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості жетонів або їх замінників - кредитів, які використовуються у грі на цьому автоматі. 

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру розрахункових операцій у новій редакції», який втратив чинність, а на час проведення перевірки чинним був наказ Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів. З цього часу суб’єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об’єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У листі Вищого адміністративного суду України № 962/13/13-09 від 03.07.2009 року зазначено, що із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп’ютерно-касової системи «Фіскал» суб’єкти господарювання зобов’язані використовувати зазначену систему.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що перевірки діяльності відповідача проведені після 10.09.2008 року, тобто на момент перевірок відповідач зобов’язаний був забезпечити використання  комп’ютерно-касової  системи «Фіскал». Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів щодо підтвердження вжиття заходів по встановленню комп’ютерно-касової  системи «Фіскал»на відповідні гральні автомати.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 року по адміністративній справі № 2-а-2775/09/2370 повністю відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»до державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000342303 від 17.03.2009 року на суму 9860 грн. 00 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 18.06.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» оскаржило його в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 року по адміністративній справі № 2-а-2775/09/2370 в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»відмовлено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 року залишено без змін. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 КАС України, вказане рішення суду набрало законної сили з моменту проголошення. Виходячи з аналізу вказаних рішень судів, рішення позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000342303 від 17.03.2009 року на суму 9860 грн. 00 коп. є правомірними.

Відповідно до вимог  ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Крім того, суд не погоджується із твердженням представника відповідача що позивач не має права стягувати вказані штрафні (фінансові) санкції, в зв’язку з тим, що ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні», ні Закон України № 265/95-ВР не наділяють позивача правом звернення до суду з позовними заявами про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, в зв’язку з наступним.

Статтею 15 Закону України № 265/95-ВР визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог вказаного Закону здійснюють органи державної  податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Згідно ст. 17 Закону України № 265/95-ВР за порушення вимог вказаного Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції. Відповідно суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст. 17-24 Закону України № 265/95-ВР, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких санкцій (ст. 25 Закону України № 265/95-ВР). При цьому суд враховує, що в силу п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»- державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районів у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. З огляду на те, що відповідач не сплатив у добровільному порядку до Державного бюджету України, як того вимагає ст. 25 Закону України № 265/95-ВР, накладену на нього суму фінансових санкцій, суд приходить до висновку, що державна податкова  інспекція у  м. Черкаси обґрунтовано звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9860 грн. 00 коп.

Таким чином враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»: 18002, м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 20 (ідентифікаційний код 22810515) на користь бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкаси: 18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235 (ідентифікаційний код 34503595) штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 9860 (дев’ять тисяч  вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    В.В. Мишенко