ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.07.10Справа №2а-9300/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю
представника позивача - Воробйової О.В.,
представника відповідача – Шувалова О.О.,
представника третьої особи - Магарова С.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
до Сімферопольської міської організації Кримської Республіканської організації Українського союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
про обмеження права на мирні зібрання
Суть спору: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просив обмежити право на мирні збори шляхом заборони Сімферопольській міській організації Кримської Республіканської організації Українського союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (далі відповідач) з 22 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року, біля будівель Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К.Маркса, 18), заборонити відповідачу організовувати та проводити у м. Сімферополі акцію протесту із встановленням палаток, а також заборонити проведення зібрань, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів починаючи з 22 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року, біля будівель Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К.Маркса, 18), за виключенням заходів, пов’язаних з проведенням загальнодержавних свят в день цих свят та Дня міста, а також під час, відведений на агітацію в період виборчої кампанії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено встановлений законодавством строк повідомлення органу місцевого самоврядування про проведення акції протесту, порушено оформлення повідомлення (відсутня інформація про організаторів акції, місця їх проживання та роботи, осіб відповідальних за забезпечення громадського порядку). Крім цього, проведення акції протесту відверне значні сили та кошти правоохоронних органів, що може сприяти росту правопорушень та злочинів в інших районах міста. Вище перелічені обставини підтверджують необхідність прийняття невідкладних заходів з метою попередження масового безладу, злочинів, а також захисту здоров’я, прав, свобод та інтересів інших громадян.
У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (далі третя особа) підтримав адміністративний позов, обґрунтовуючи свою позицію тим, що проведення відповідачем масового заходу на майдані перед адміністративною будівлею Сімферопольської міської ради може призвести до порушення громадського порядку в центрі м. Сімферополь.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідач 21.07.2010р. направили до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради заяву (повідомлення) про проведення в період з 22.07.2010 року по 25.08.2010 року акції протесту із встановленням наметів, з використанням іншої атрибутики перед адміністративними будівлями Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К.Маркса, 18) кількістю учасників до 400 осіб.
Зазначена заява отримана виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 21.07.2010року, про що свідчить вхідний штамп на ній.
Листом від 21.07.2010 р. № 8006/24/01-66 відповідач був повідомлений про те, що позивач не погоджує проведення заявленої акції.
Згідно ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001р. у справі №4-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Порядок та строки звернення із заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації встановлений у пункті 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988р. № 9306-XI про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”(який є чинним на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”), відповідно до якого заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
Зі змісту наведеного слідує, що завчасне повідомлення організаторами про проведення мирних зібрань є необхідною умовою для належної підготовки органами місцевого самоврядування та державними органами заходів, які забезпечуватимуть унеможливлення заворушень, злочинів і захист прав та свобод інших людей. В свою чергу, відсутність завчасного повідомлення про мирні зібрання є підґрунтям для ймовірних порушень громадського порядку.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами ч.5 ст.182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань.
Відповідно до статті 1 Закону України про основи національної безпеки України національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Матеріали справи свідчать про те, що захід проводиться у центрі м. Сімферополя Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К.Маркса, 18), але в заяві про мирні збирання відповідачем не визначена інформація про організаторів акції, місця їх проживання та роботи, осіб відповідальних за забезпечення громадського порядку, що є грубим порушенням за формою даного виду документа.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд приходить до висновку, що під “громадським правопорядком” слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
У чинному законодавстві України поняття “збори”, “мітинг” та “демонстрація” наведені лише в наказі МВС України "Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України" від 28.07.94 № 404, відповідно до якого зборами є спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем, під мітинг розуміють масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові); демонстрація визначена як масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. Цей захід може проводитись з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо. Терміни “походи” та “зібрання” в загалі не визначені чинним законодавством, як і не існує поняття “намет”.
З аналізу зазначених вище положень чинного законодавства стає зрозумілим, що проведення акції шляхом встановлення наметів у будь-якій кількості не є законодавчо визначеним заходом реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, визначених у ст. 39 Конституції України.
Суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що встановлення на тривалий час в центрі м. Сімферополя, де постійно знаходиться велика кількість людей, наметів, які за своїм призначенням є малими архітектурними формами, неможливе, порушує санітарно –гігієнічні та протипожежні норми.
До матеріалів справи в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані будь-які докази, яки спростовували б зазначені вище твердження позивача.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, вивчивши надані ними документи, суд прийшов до висновку, що встановлення відповідачем наметів може привести до порушення громадського порядку, завдання шкоди здоров'ю громадян.
Суд, приймаючи до уваги те, що повідомлення відповідача про проведення з 22.07.2010 р. По 25.08.2010 р. масового заходу у вигляді встановлення наметів, а також використання іншої атрибутики не було надіслано завчасно, вважає що ані у позивача, ані у третьої особи був відсутній час та можливість здійснити підготовчі заходи, необхідні, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення зборів громадян, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.
Вивчивши документи справи, суд прийшов до висновку, що існує реальна небезпека порушення громадського порядку, завдання шкоди здоров'ю громадян, у разі проведення відповідачем зазначених вище заходів.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги, щодо обмеження права на мирні збори шляхом заборони Сімферопольській міській організації Кримської Республіканської організації Українського союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з 22 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року, біля будівель Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К.Маркса, 18), заборони Сімферопольській міській організації Кримської Республіканської організації Українського союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) проводити у м. Сімферополі акцію протесту із встановленням палаток, а також заборонити проведення зібрань, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів починаючи з 22 липня 2010 року по 25 серпня 2010 року, біля будівель Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул. К.Маркса, 18) підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст. 160-163, 182 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Встановити обмеження щодо реалізації права на мирні збори Сімферопольської міської організації Кримської Республіканської організації Українського союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з 22.07.2010г. по 25.08.2010г. у адміністративних будівель Ради міністрів Автономної Республіки Крим (пр.Кирова 1З, площа ім. Леніна), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул.К.Маркса,18).
3. Заборонити проведення масових заходів (акцій протесту, мітингів, демонстрацій, пікетів і тому подібне) з 22.07.2010р. по 25.08.2010р. у адміністративних будівель Ради міністрів Автономної Республіки Крим (пр.Кирова 1З, площа ім. Леніна), Верховної Ради Автономної Республіки Крим (вул.К.Маркса,18).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, підлягає виконанню негайно та може бути оскаржена через Окружний адміністративний суд АР Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду відповідно до положень КАС України.
Суддя Тоскіна Г.Л.