ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 квітня 2010 р.Справа № 2-а-108/09/2121

Категорія:2.31Головуючий в 1 інстанції: Пляс М.Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого  –Алєксєєва В.О.

суддів             –Бітова А.І.

                       –Милосердного М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Цюрупинської районної державної адміністрації на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Цюрупинської районної державної адміністрації про зобов’язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Цюрупинської районної державної адміністрації (далі УПСЗН Цюрупинської РДА) про визнання неправомірними дій щодо невиплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державу допомогу сім’ям з дітьми", зобов’язання здійснити таку виплату за 2007 рік.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що державна допомога виплачувалась їй з урахуванням положень ч.2 ст. 56, ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" навіть й після того, як Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня2007 року вони були визнані неконституційними, що є протиправним.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 червня 2009 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачка є матір'ю дитини –ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Не працює.

Знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі встановленому ст. 15 ч.1 3акону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Позивачці нарахована та виплачена допомога, в розмірі передбаченому ст.15 ч.1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з урахуванням ч.2 ст. 56, п.7, 14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, позивачка з цієї дати та до кінця 2007 року мала право на отримання державної допомоги в розмірі, передбаченому з ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції, яка була до набрання чинності Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік"). Також, суд першої інстанції вважав, що юридична необізнаність позивачки є поважною причиною пропущення нею строку звернення до суду щодо захисту своїх прав за 2007 рік, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік, у тому числі п.14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч.1 ст. 15 та п.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп позивачка мала право на отримання державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на відсутність коштів щодо забезпечення реалізації права позивачки є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Кечко проти України" (заява №63134/00).

Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами апелянта та висновками суду про те, що у задоволенні позовних вимог за 2007 рік належало відмовити внаслідок пропущення позивачкою строку звернення до суду, оскільки юридична необізнаність (на яку посилалась остання, звертаючись у квітні 2009 року за захистом своїх прав) не є поважною причиною поновлення цього строку. А тому суд вірно дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді справи повно та всебічно з’ясовані обставини справи та порушень матеріального та процесуального права не було, судова колегія вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 червня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом встановленого законом строку після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: