ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 р. Справа № 2-а-2846/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Чернюк М.В., представник на підставі довіреності
відповідача : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області
до: ОСОБА_1
про: примусове видворення
ВСТАНОВИВ :
Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (надалі - Ленінський РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області) звернувся з позовом до громадянина Йорданії ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.
Позов мотивований наступним.
Громадянин Йорданії ОСОБА_1 прибув в Україну 01.04.2004 року по освітній візі, відкритій на підставі запрошення на навчання у Вінницькому національному медичному університеті імені М.І.Пирогова. Проте, наказом № 75 від 22.02.2010 року відрахований з числа студентів Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова. При цьому, після закінчення терміну перебування, самостійно не покинув Україну. У зв’язку з чим, позивач 11.03.2010 року прийняв рішення про видворення ОСОБА_1 за межі України з подальшою забороною в'їзду на територію України терміном на 6 місяців. Відповідач повинен був покинути територію України 11.04.2010 року, однак у зазначений термін цього не зробив, чим порушив встановлений порядок перебування в Україні. Окрім того, у відповідача відсутній дозвіл на працевлаштування в Україні, немає власного житла, законних джерел існування на території України, також він не перебуває у шлюбі з громадянкою України і ніхто з його близьких родичів не є громадянами України, а також втратив свій паспорт, притягувався до адміністративної відповідальності, а тому позивач просить суд видворити ОСОБА_1 за межі України.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до копії паспорта, громадянин Йорданії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну 01 жовтня 2004 року через контрольно-пропускний пункт “Бориспіль” по освітній візі відкритій на підставі запрошення на навчання у Вінницькому національному медичному університеті імені М.І.Пирогова (а.с. 7).
Наказом ректора Вінницького національного медичного університету № 75 від 22.02.2010 року Амер Мохамед Хуссейн Батайнех, студент 72а групи 4-го курсу медичного факультету (8 семестр 2009 –2010 н.р.) відрахований з числа студентів університету за академічну неуспішність (а.с. 9).
11.03.2010 року начальником Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Йорданії ОСОБА_1 із забороною в’їзду терміном на шість місяців та зобов’язано покинути територію України у термін до 11.04.2010 року. Рішення мотивовано, зокрема, тим, що особа втратила зв’язок із приймаючою стороною, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, власного житла та заробітку немає.
З прийнятим рішенням та порядком його оскарження відповідач ознайомлений у той же день, про що свідчить його підпис на рішенні (а.с.6).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»(надалі Закон № 3929) передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в’їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України. В’їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі.
Згідно ч.ч. 5 та 6 ст. 3 Закону № 3929, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Частиною третьою статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення серед видів адміністративних стягнень визначено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства. Застосування такого стягнення можливо у випадках, передбачених законами України за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Статтею 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав:
- якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення;
- якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства;
- якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.
Частиною 6 зазначеної вище статті встановлено, що іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в’їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Як встановлено судом, відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення № 03241 та постановою про адміністративне правопорушення (а.с.8). Зокрема, відповідачем було порушено ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме не продовжено термін перебування в Україні.
Враховуючи те, що відповідач не має законних підстав перебувати на території України, і добровільно не покинув її територію після закінчення відповідного терміну перебування, його подальше перебування являється грубим порушенням законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства. Крім того, відповідач притягувався до адміністративної відповідальності. Зазначені обставини, у відповідності до ст. 32 Закону № 3929 являються підставою для видворення ОСОБА_1 за межі України.
Як встановлено судом, рішення начальника Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області від 11.03.2010 року про видворення за межі України шляхом зобов’язання в строк до 11.04.2010 року покинути територію України відповідачем добровільно не виконано по причині небажання покидати територію України. Рішення про видворення не було оскаржено відповідачем у судовому порядку.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства на підставі постанови адміністративного суду, якщо іноземець ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення, враховуючи статтю 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Таким чином, примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду.
Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду (ч. 5 ст. 32 Закону №3929).
Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв’язку та наслідків застосування дає підстави дійти висновку про те, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду, рішення про затримання і примусове видворення може ухвалювати суд.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що відповідач в добровільному порядку ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення, наявні підстави для його примусового видворення за межі України.
Позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Примусово видворити з України громадянина Йорданії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.07.10
Суддя/підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
20.07.2010