Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 р. справа № 2а-11994/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Постановлена у нарадчій кімнаті
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, третя особа – Маріупольська міська рада Донецької області, про скасування рішення № 18 від 15.04.2010 про донарахування орендної плати у розмірі 19473,92 грн., -
В С Т А Н О В И В:
12.05.2010 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, третя особа – Маріупольська міська рада Донецької області, про скасування рішення № 18 від 15.04.2010 про донарахування орендної плати у розмірі 19473,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.08.2007 між ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Ломізова, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Дубровською О.А. і зареєстрований у реєстрі за № 5550. Строк дії договору – 10 років. Орендна пата за землю (платіж) встановлений п. 4.3 договору та складає 2% від грошової оцінки земельної ділянки.
У квітні 2008 року Маріупольською міською радою було повідомлено позивачу, що з травня 2008р. орендна плата за вказану вище земельну ділянку буде складати 3% від грошової оцінки земельної ділянки, і тому з травня 2008р. по січень 2009р. позивач сплачувала орендну плату у розмірі 3%.
Вважає підвищення відсоткової ставки по орендній платі неправомірним з огляду на положення п. 11.1 договору, яким передбачено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі по взаємній згоді сторін, що відповідає положенням ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 654 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України).
09.04.2009 позивач звернулася до фінансового управління Маріупольської міської ради із заявою про перерахунок надмірно сплаченої нею суми орендної плати та її зарахування у рахунок майбутніх платежів. 23.04.2009 була отримана відповідь Маріупольської міської ради, в якій зазначено, що згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» зі змінами від 03.06.2008, розмір орендної плати за землю не повинен бути меншим 3% від грошової оцінки земельної ділянки, та застосовується з 01.01.20008. Також було запропоновано привести договір оренди землі від 27.08.2007 № 4.07.162.00392 у відповідність із діючим законодавством шляхом підписання додаткової угоди.
Позивач вважає, що на цей договір не розповсюджується дія ст. 21 Закону України «Про оренду землі» зі змінами від 03.06.2008, оскільки згідно ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує чи скасовує цивільну відповідальність особи. Крім того, згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 25.09.2008, якщо у результаті перегляду договорів оренди земельної ділянки орендодавець пропонує змінити умови цих договорів, то такі зміни повинні оформлюватися двосторонньою додатковою угодою. У разі, якщо орендар відмовиться укласти додаткову угоду, договір оренди буде діяти на попередніх умовах до закінчення його строку.
Оскільки ОСОБА_2 не підписувала додаткової угоди з відповідачем та не переоформлювала договір оренди земельної ділянки від 01.08.2007, орендна плата за землю повинна оплачуватися у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки.
Позивач зверталася до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя з позовом до Маріупольської міської ради про визнання неправомірним дій щодо підвищення відсотку орендної плати за земельну ділянку, однак, у зв’язку із тим, що у судовому засіданні представник Маріупольської міської ради пояснив, що не орендна плата позивачу не підвищувалась, 10.03.2010 позивачем була подана заява про залишення позову без розгляду.
21.04.2010 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя було вручено позивачу рішення № 18 від 15.04.2010 про донарахування орендної плати з фізичних осіб за 2009р. в сумі 19473,92 грн., що є незаконним з огляду на вказані вище положення діючого законодавства.
Просив позов задовольнити (а.с. 3-5).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Представником відповідача надані письмові заперечення проти позову, у яких він посилається на те, що згідно вимог Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін і договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з 01.01.2008 річний розмір орендної плати не може бути меншим ніж 3% від грошової оцінки землі. Ці положення визнані неконституційними і втратили свою дію з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 № 10-рп.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI (набрав чинності 04.06.2008, але застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») були внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», за яким річна орендна плата за земельні ділянки не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, нарахованого у відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю». Розмір земельного податку встановлюється на рівні 1 % від грошової оцінки землі. Таким чином, розмір орендної плати за землю не може бути менший 3% від грошової оцінки землі.
На виконання рішення Маріупольської міської ради № 5/21-3653 від 20.05.2008 «Про затвердження форми додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки», у зв’язку зі збільшенням мінімального розміру орендної плати за землю згідно ст. 21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI, ОСОБА_2 було запропоновано укласти додаткову угоду (лист № 13101/10/17-013 від 10.08.2009) та роз’яснено, що розрахункова річна сума орендної плати за земельну ділянку за 2008-2009 згідно договору оренди повинна відповідати розміру 3% від грошової оцінки землі.
Ухвалою Орджонікідзеського районного суду м. Маріуполя від 10.03.2010 було залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради у зв’язку із заявленим позивачем клопотанням про відкликання позову.
Отже, вважає прийняте податковим органом рішення № 18 від 15.04.2010 таким, що відповідає вказаним вище вимогам законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 33-34).
Також у своїх запереченнях проти позову і клопотаннях від 02.07.2010 та від 13.07.2010 представник відповідача просив розглядати справу за його відсутності. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник третьої особи суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
01.08.2007 між Маріупольською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 19.06.2007 № 5/13-1996 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Ломізова. 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Вказаний договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (а.с. 6-8).
Як передбачено п.п. 3.1, 4.1, 4.3, 4.4 договору оренди земельної ділянки, цей договір укладено на 10 років (до 19.06.2017). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 613,81 грн./м2. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік). Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
15.04.2010 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя було прийнято рішення № 18 про нарахування сум по земельному податку та орендній платі, пені та штрафних санкцій з фізичних осіб (а.с. 25). Згідно із цим рішенням, на підставі ст. 12 Закону України «Про податок на землю», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було вирішено донарахувати орендну плату з фізичних осіб за 2009 рік в сумі 19473,92 грн. по гр. ОСОБА_2 у зв’язку з ухвалою суду № 2а-18/10 від 10.03.2010 щодо визнання дій Маріупольської міської ради неправомірними – залишено без розгляду.
12.05.2010 позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить скасувати вказане рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (а.с. 3).
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідачем Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя не доведена правомірність дій при винесенні рішення № 18 від 15.04.2010.
Законом України від 25.03.2005 року N 2505-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України від 25.06.91 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" із змінами і доповненнями, Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами і доповненнями, Закону України від 06.10.98 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 02.10.2003 року N 1211-IV із змінами і доповненнями).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-XII) до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності (редакція з 01.04.2005 року).
Аналіз законодавства, яким врегульовані орендні відносини, дає підстави зробити висновок, що з 01.04.2005 року орендна плата визнана державним обов'язковим платежем; платником орендної плати за землю до бюджету є орендар земель державної або комунальної власності на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договору оренди землі, і який набирає чинності після його державної реєстрації.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, Законом України “Про плату за землю”, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, а також відповідними договорами оренди землі.
Так, статтею 2 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати… За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно зі статтею 5 Закону N 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі статтею 19 Закону України “Про плату за землю” (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
В силу статей 81, 82, 83, 92, 93 Земельного кодексу України землекористувачі користуються земельними ділянками на праві власності, оренди, постійного чи тимчасового користування.
За ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
25.03.2005 року Законом України N 2505-IV до статті 21 Закону України “Про оренду землі” були внесені зміни, згідно з якими орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
У договорі оренди земельної ділянки від 01.08.2007 було визначено розмір орендної плати – 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) (п. 4.3 договору). При цьому, п. 4.9 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; збільшення розмірів нормативної грошової оцінки; зміни розмірів податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, визначених законом.
Законом України від 03.06.2008 № 309-У1 були внесені зміни до частин 4 та 5 статті 21 Закону України “Про оренду землі”, згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
29.02.2008 Маріупольською міською радою було прийнято рішення № 5/19-3330 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.09.2003 № 459 «Про затвердження Порядку надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради» та від 28.09.2000 № 708 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Маріуполя», яким було встановлено розмір орендної плати для земельної ділянки, що орендує позивач, на рівні 3% від грошової оцінки земельної ділянки.
Суд зазначає, що хоча у вказаному рішенні і міститься вказівка на обов'язковість зміни розміру орендної плати щодо договорів оренди, укладених до прийняття цього рішення (п. 3), але ним не встановлено порядок внесення змін до укладених договорів, не змінено їх відповідну реєстрацію. Це рішення свідчить лише про певні наміри сторони, які в подальшому не реалізовані згідно з приписами цивільного законодавства України.
Так, статтею 23 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 01.08.2007 є цивільно-правовою угодою, що укладалась, хоча і із суб'єктом владних повноважень, проте на підставі вільного волевиявлення сторін. Її укладання, зміна та виконання ґрунтуються на нормах цивільного та спеціального законодавства.
Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором…У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як вказувалося вище, розмір, форма та строки внесення орендної плати, відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, що відрізняється від земельного податку стосовно того, що розмір, порядок та умови сплати податку на землю визначається Законом України "Про плату за землю".
Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної плати та інших істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", підписання договору оренди та його реєстрації він набуває чинності та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, зокрема, і в частині розміру орендної плати.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й сам договір, якщо інше не встановлено договором або Законом.
При зміні договорів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, відповідні дані щодо їх зміни повинні бути внесені до державного реєстру.
Оскільки сторонами досягнуто домовленість щодо орендної плати, слід керуватися умовами договору сторін.
Умовами п.п. 11.1, 11.2 договору оренди земельної ділянки від 01.08.2007 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.
Форма додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у зв’язку із збільшенням мінімального розміру орендної плати за землю була затверджена рішенням Маріупольської міської ради від 20.05.2008 № 5/21-3653 «Про затвердження форми додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки».
Отже, для зміни розміру орендної плати до 3 % грошової оцінки земельної ділянки (за рік) за договором від 01.07.2008 у даному випадку необхідно укладення додаткової угоди за формою, встановленою вказаним вище рішенням Маріупольської міської ради. Між позивачем та Маріупольською міською радою така угода не укладалася та не реєструвалася, у зв’язку із чим відсутні підстави для нарахування спірним рішенням податкового органу орендної плати у розмірі 3 % грошової оцінки земельної ділянки (за рік).
Суд вважає безпідставним посилання у спірному рішенні податкового органу на ухвалу суду № 2а-18/10 від 10.03.2010 про залишення без розгляду позовної заяви щодо визнання дій Маріупольською міською радою неправомірними.
Дійсно, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.03.2010, яка набрала законної сили 15.03.2010 (а.с. 24), було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання дій приводу підвищення в односторонньому порядку відсотку орендної плати за земельну ділянку неправомірними.
Як вбачається з цієї ухвали, позивач подав заяву про відкликання позовної заяви, що і стало підставою для залишення цієї позовної заяви без розгляду. Вказана ухвала не містить встановлених фактів або обставин, які б свідчили про внесення Маріупольською міською радою відповідних змін до договору оренди від 01.07.2008 щодо підвищення розміру орендної плати, не встановлює обставин правомірності або неправомірності вчинення таких змін, у зв’язку із чим дана ухвала суду не може бути підставою для нарахування спірним рішенням податкового органу орендної плати у розмірі 3 % грошової оцінки земельної ділянки (за рік).
До того ж, відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки, а не ухвала суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні № 18 від 15.04.2010 відповідач посилається на ст. 12 Закону України «Про податок на землю», тобто на неіснуючий нормативно-правовий акт.
Також, за своєю формою спірне рішення не відповідає вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.2 ст. 4 якого передбачає складання у даному випадку податкового повідомлення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу орендної плати за землю спірним рішенням, у зв’язку з чим суд задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Ні підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, третя особа – Маріупольська міська рада Донецької області, про скасування рішення № 18 від 15.04.2010 про донарахування орендної плати у розмірі 19473,92 грн. - задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області № 18 від 15.04.2010 про донарахування ОСОБА_2 орендної плати за землю у розмірі 19473 (дев’ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 92 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (87541, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті 14 липня 2010 року та проголошено її вступну та резолютивну частини у присутності представника позивача.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.
Суддя Зеленов А. С.