Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2010 р. справа № 2а-4952/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Постановлена у нарадчій кімнаті
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандичева Д.В.
при секретарі Карлюк М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1
до Військової частини А1451
про визнання дії незаконними, відшкодування грошової допомоги на оздоровлення, витрат по відрядженню, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,
за участю:
прокурора: Зинченко С.В., за довір. від 17.03.2010р.,
позивача: ОСОБА_1, особисто,
відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Військовим прокурором Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 заявлено позов до Військової частини А1451 про визнання дії незаконними, відшкодування грошової допомоги на оздоровлення, витрат по відрядженню, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норми статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підпунктів 30.1, 30.3, 30.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра Оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністра фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року, Постанови Кабінету Міністрів України «про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 року № 663, пункту 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17 січня 2000 року № 9. Наказом командира військової частини А1451 від 18 серпня 2008 року № 176 вибув в чергову відпустку за 2008 років. Відповідно до цього наказу позивачу повинно було сплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2251, 97 грн. Зазначив також, що компенсації за проїзд та витрати по відрядженням відповідачем також не відшкодовані, що підтверджується відповідними довідками. На підставі наказу командира Військової частини А 1451 від 23 квітня 2008 року № 91 позивачу повинні були сплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2169, 72 грн. Просив визнати дії відповідача незаконними, відшкодування грошової допомоги на оздоровлення, витрат по відрядженню, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
В судовому засіданні прокурор та позивач надали пояснення аналогічні викладеним в позові. Просили задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи бува належним чином повідомлений.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 29 листопада 2004 року проходить дійсну військову публічну службу на посаді заступника командира військової частини А 2938 з гуманітарних питань.
Вказана обставина визнана сторонами під час розгляду справи, тому, відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, вона не підлягають доказуванню перед судом
Як вбачається з матеріалів справи, довідкою командира військової частини А 1451 визначено суму існуючої заборгованості по відрядженням в розмірі 100 грн., по матеріальній допомозі на оздоровлення – 2251, 97 грн., матеріальній допомозі у зв’язку із скрутним становищем – 2169, 72 грн., таким чином, відповідач, зазначеною довідкою не заперечує проти законності вимог позивача.
Згідно ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям оплачуються витрати по відрядженню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.5. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.1998 року № 59 за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача грошової компенсації за період знаходження у відрядженні у розмірі 100 гривень, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року за №59, окремим видом витрат, що не потребує спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови КМУ від 23.04.1999 року за №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за період перебування в відрядженні у 2008 році в розмірі 100 гривень.
Відповідно до пунктів 1,2,4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.
Згідно із пунктами 33.2, 33.3 Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої Наказом Міноборони, від 11.06.2008, № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Враховуючи викладене, вимоги позивача до Військової частини А1451 про визнання дії незаконними, відшкодування грошової допомоги на оздоровлення, витрат по відрядженню, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А1451 про визнання дії незаконними, відшкодування грошової допомоги на оздоровлення, витрат по відрядженню, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань., задовольнити повністю.
Визнати дії Військової частини А1451 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, витрат по відрядженню, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань протиправними.
Стягнути з Військової частини А1451 на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев’ять) грн., 72 (сімдесят дві) коп.
Стягнути з Військової частини А1451 на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати на відрядження в розмірі 100 (сто) грн.
Стягнути з Військової частини А1451 на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2251 (дві тисячі двісті п’ятдесят одну) грн., 97 (дев’яносто сім) коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст 08 липня 2010 року.
Суддя Мандичев Д. В.