справа №2-1613/2010 рік

РІШЕННЯ

 Іменем України

21 липня 2010 р.                                                                                                                           м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді – Цветкова О. Я.

при секретарі – Пшеничній Г. О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визначення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Керченського міського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, поділити спільне сумісне майно, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частку вказаної квартири та визначити порядок користування квартирою.

Ухвалою суду від 15.06.2010 р. позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 за заявою представника позивача залишено без розгляду.

Письмовою заявою від 15.07.2010 р. позивач уточнив вимоги та просить  визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, визначити частку позивача та відповідача у вказаній квартири рівними та визнати за позивачем право власності на Ѕ частку вказаної квартири. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 07.07.2001 р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу 08.12.2001 р. народилась донька ОСОБА_4, яка проживає разом з матір’ю. ОСОБА_3 22.08.2003 р. придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвала право власності на вказану квартиру за собою. 26.07.2009 р. шлюб між сторонами був розірваний.

У зв’язку з тим, що квартира була придбана на спільні кошти подружжя у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а на сьогодні між сторонами склались неприязнені стосунки, реальний поділ квартири на другому поверсі п’ятиповерхового будинку з улаштуванням окремого входу не можливий, на компенсацію вартості частки у спільному майні позивач не згоден, позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні просили уточнені вимоги задовольнити.  

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення уточненої позовної заяви не заперечувала, підтвердила, що квартира була придбана на спільні кошти подружжя у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а реальний поділ квартири на другому поверсі не можливий, надала згоду на залишення квартири у спільній частковій власності по Ѕ частці кожному.

Вислухавши думку сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07.07.2001 р. ОСОБА_1 до ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.5). Від шлюбу народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір’ю (а.с.6,7). ОСОБА_3 22.08.2003 р. придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвала право власності на вказану квартиру за собою (а.с.8-9). 26.07.2009 р. шлюб між сторонами був розірваний (а.с.4).

В силу ч. 1 ст. 58 Конституції України (дія законів у часі) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року, тому спірне майно – квартира, може бути визнана спільним майном подружжя з урахуванням вимог чинного на час придбання квартири законодавства, тобто норм Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, який діяв на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За вимогами ст. 23 КпШС України передбачається, що всі угоди здійснюються одним з подружжя за згодою іншого та на користь сім'ї. Тому  ті обставини, що договір оформлено на ім'я ОСОБА_3 не мають юридичного значення.

З урахуванням того, що квартира АДРЕСА_1 придбана подружжям за час шлюбу, а відповідач визнала, що квартира придбана за спільні кошти, вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, з огляду на той факт, що статус нажитого подружжям майна за час перебування у зареєстрованому шлюбі презюмується як спільна сумісна власність подружжя, визнання придбаної на час перебування у шлюбних відносинах квартири спільною сумісною власністю не вимагається, тому вимога про це не підлягає задоволенню.

Статтею 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Шлюбні відносини між сторонами припинені 26.07.2009 р. розірванням шлюбу.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» N 11 від 21.12.2007 р. вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи, що квартира є неподільною та поділ в натурі двокімнатної квартири, розташованої на другому поверсі п’ятиповерхового будинку з влаштуванням окремого входу технічно неможливий, що вбачається з технічного паспорту на квартиру (а.с.18-19,36), на компенсацію вартості частки у спільному майні позивач не згоден, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, визнавши ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, визнавши право власності на частку і залишити майно у спільній частковій власності.

При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 72,35 грн., виходячи з вартості квартири станом на день її придбання у розмірі 14470,00 грн., але інвентаризаційна вартість квартири з урахуванням індексації станом на 03.06.2010 р. становить 51634,00 грн., що вбачається з довідки КРП «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (а.с.24), тому з позивача підлягає достягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 185,82 грн. (258,17 грн. – 72,35 грн.). А понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд  

                        ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити в спільному майні, яким є квартира АДРЕСА_1 ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реального поділу квартири по Ѕ частці кожному.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 і залишити квартиру АДРЕСА_1 АР Крим спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по Ѕ частці кожному.

Достягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 258,17 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього загальну суму у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 17 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рiшення може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до Апеляцiйного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рiшення апеляцiйної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рiшення заяви про апеляцiйне оскарження i поданням пiсля цього протягом двадцяти днiв апеляцiйної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 22 липня 2010 р.

Суддя                                        О. Я. Цветков