Справа № 22ц-6111/10 Головуючий в суді першої інстанції
Категорія 44 Калитка О.М.
Доповідач в суді апеляційної інстанції
Медведєва Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Савченко В.О.
Коновалової В.А.
при секретарі - Баюрчак Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
Звернувшись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області посилається на порушення норм матеріального права та ставить питання про скасування постанови.
Заперечення на апеляційну скаргу від позивачки до суду не надано.
Оскаржуваною постановою позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення виплати позивачці підвищення до пенсії з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити виплату позивачці підвищення до пенсії з 25 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачки судові витрати в сумі 3,40 гривень, у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії з 01 по 24 січня 2009 року відмовлено за пропуском строку для звернення до суду.
Позивачка та представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про час і місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
25 січня 2010 року позивачкою подано до суду вказаний позов. У викладенні обставин, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, позивачка зазначила про те, що вона 1939 року народження та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни».Відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» відповідач повинен виплачувати їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, у 2009 році вказане підвищення їй виплачувалось в обмеженому розмірі. Просила визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області по виплаті їй з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії в обмеженому розмірі протиправною та зобов’язати його нарахувати та виплатити його відповідно до закону.
За результатом розгляду справи судом першої інстанції були встановлені обставини, на які позивачка посилалася як на підставу своїх вимог.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до Закону України № 1691-У1 від 18 лютого 2010 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 10 березня 2010 року, справи, пов’язані із соціальними виплатами, суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачці відповідні нарахування ,але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило і допустило протиправну бездіяльність.
Зобов’язуючи Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Луганська здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що у 2009 році стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» жодним законом України не була змінена і скасована.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 « Про незалежність судової влади» / абз. 1 п.19 / визначено , що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина,
а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Доводи апеляційної скарги не наводять підстав для скасування постанови суду , тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга має бути відхилена, а постанова суду залишена без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 09 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді