№ 2-1130/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б. при секретарі Багіній І.В. з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення збитків,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, уточненому до судового засідання, про стягнення збитків, заподіяних підприємству на загальну суму 48 569 грн. по 12 142 грн. 25 коп. з кожного відповідача.
В позові зазначив, що 12.10.2009 року на підприємстві стався нещасний випадок з плавильником абразивних матеріалів ОСОБА_6, одним з відповідачів по справі.
Згідно з висновком за результатами проведеного розслідування нещасного випадку, аварія сталася з причини порушення кожним з відповідачів посадових інструкцій, технологічних умов, інструкції і положення з питань охорони праці.
Матеріальна шкода, заподіяна підприємству складається з вартості надлишкової витрати матеріалів та електроенергії на суму 16 317,53 грн., вартості недоотриманої продукції (прибуток) на суму 793, 51 грн., недоотриманого прибутку (простій) в сумі 4 626,21 грн., витрат підприємства на лікування постраждалого (оплата листа непрацездатності, медикаменти, ксенодермоімплантанти) на суму 12 701,98 грн., а також вартості будівельно – відновлювальних робіт з остеклення приміщення на суму 14 139,20 грн., а всього загальна вартість шкоди, заподіяної підприємству становить 48 569,43 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав, а саме на підставі ст. 136 КЗпП України, згідно якої, як вважає представник позивача, відповідачі повинні нести матеріальну відповідальність в повному обсязі за заподіяну підприємству шкоду при виконанні трудових обов’язків. Визнав ту обставину, що ні з ким з відповідачів договору про повну матеріальну відповідальність укладено не було, за посадами вони не є особами, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, кримінальна справа відносно відповідачів порушена не була.
Відповідачі та представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що позов заявлений до без достатніх правових підстав, оскільки ст. 136 КЗпП України врегульований порядок стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, а не його розмір.
Всі відповідачі не згодні з визначенням розміру шкоди, заподіяної підприємству, обґрунтовуючи незгоду тим, що кожна особа підприємства є застрахованою від нещасного випадку на виробництві і витрати комбінату на лікування ОСОБА_6 в зв’язку з його травмуванням повернені підприємству фондом соціального страхування від нещасного випадку; цех, де стався вибух, до нещасного випадку вже потребував скління, про що свідчить службова записка від 7.10.2009 року, а в загальну суму заподіяної шкоди включена вартість скління вікон, що була вже необхідна як до вибуху, так і після нього без розмежування; відповідачі ОСОБА_3 и ОСОБА_4 взагалі були відсутніми на роботі під час вибуху, тому вважають, що ними ніяких посадових обов’язків та інших інструкцій не порушувалось; вартість карбіду бору включена до розміру шкоди безпідставно, бо його залишки були зібрані і відновлені; крім того, згідно з наказом Голови правління № 369 від 2.12.2009 р. загальний розмір шкоди визначений в сумі 28 753, 98 грн. та з кожного з відповідачів цим же наказом стягнуто на відшкодування шкоди по середньомісячному заробітку, підстав для повної матеріальної відповідальності немає.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів і представника відповідачів, пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог , в зв’язку з чим позов вважає таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних встановлених фактичних обставин,
та відповідних ним правовідносин:
Судом встановлено та перевірено доказами, що всі відповідачі перебувають з позивачем в трудових відносинах, в тому числі і на час нещасного випадку 12.10.2009 р., що не заперечене сторонами та підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу та призначення на посади:
- ОСОБА_3 з 3.12.2003 р. на посаду начальника цеху № 5;
- ОСОБА_4 – з 3.11.2005 г. на посаду заступника начальника цеху плавки нітриду і карбіду бора по виробництву;
- ОСОБА_6 з 17.07.1998 р. на посаду плавильника абразивних матеріалів;
- ОСОБА_5 з 11.04.2005 р. на посаду плавильника абразивних матеріалів.
1.10.2009 р. наказом начальника цеху № 5 ОСОБА_3 ОСОБА_6 був призначений виконуючий обов’язки змінного мастера з одночасним виконанням своїх обов’язків плавильника абразивних матеріалів.
12.10.2009 р. під час роботи ОСОБА_6 з напарником ОСОБА_13, внаслідок порушення останніми вимог технологічного процесу плавки карбіду бору, згідно з яким в випадку приварювання електроду до блоку, обрушення слід виконувати тільки в ванні, виконали цю операцію поза її межами, що призвело до вибуху, внаслідок якого ОСОБА_14 заподіяні опіки.
За фактом нещасного випадку було проведене спеціальне розслідування комісією, призначеною наказом від 14.10.2009 р. № 397 начальника територіального управління Держгорпромнагляду по Запорізькій області, складений акт форми Н-5, який затверджений начальником територіального управління Держгорпромнагляду по Запорізькій області 2.11.2009 р.
Згідно висновків комісії, що проводила розслідування, причиною нещасного випадку стали порушення з боку всіх відповідачів.
Вказані в акті висновки і факти ніким з відповідачів оскаржені не були.
За наслідками роботи комісії Головою правління ВАТ «Запоріжабразив» 2.12.2009 р. виданий наказ № 369, згідно з яким всі відповідачі притягнуті до дисциплінарної відповідальності (всім оголошено догану), а також згідно п. 8 цього наказу - до матеріальної відповідальності в розмірі середньомісячного заробітку за шкоду, заподіяну підприємству.
Вказаний наказ ніким з відповідачів не оскаржений, в суді відповідачами і їх представником визнано, що зі стягненнями в розмірі середньомісячного заробітку вони погодилися, стягнення зі всіх, крім ОСОБА_6 проведено бухгалтерією підприємства в повному обсязі, а з ОСОБА_6 продовжують стягувати щомісячно, оскільки він був на лікарняному і не мав заробітку, з якого можливо було проведення стягнень.
Даний факт визнаний представником позивача, підтверджений також допитаною в якості свідка в суду ОСОБА_7, головним бухгалтером підприємства.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачами склались трудові правовідносини, що повинні регулюватися КЗпП України.
Згідно зі ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно зі ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України передбачий вичерпний перелік випадків повної материіальної відповідальності, жодній з який не наведений позивачем в своїй позовній заяві, не названий в судовому засіданні, більш того, представником позивача визнано відсутність жодного з названих випадків, і наголошено що правовою підставою для стягнення шкоди в повному обсязі є ст. 136 КЗпП України.
Таким чином, судом встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству , відповідачі мають нести матеріальну відповідальність лише в межах свого середньомісячного заробітку.
Судом також встановлено і не заперечене сторонами, що таку відповідальність в порядку, передбаченому ст. 136 КЗпП України, згідно з якою покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника, відповідачі вже понесли згідно з наказом Голови правління ВАТ «Запоріжабразив» № 369 від 2.12.2009 р.
Підстав для стягнення з відповідачів шкоди в більшому, ніж вже стягнуто розмірі, судом з наданих доказів, досліджених в суді, не встановлено, в зв’язку з чим суд вважає, що позов заявлено необґрунтовано, та в його задоволенні відмовляє.
Керуючись ст. ст. 10, 59-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 130, 132,134,136 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
В позові Відкритого акціонерного товариства до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення збитків відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя