Справа № 2-2390/10    

            РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі : головуючого – судді Регеші В.О., при секретарі – Сулимі І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Світловодської міської ради  про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

            Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та Світловодської міської ради, в якому зазначив, що в червні 1984 року він і  ОСОБА_3  досягли згоди про те, що він здійснить продаж  йому гаражу АДРЕСА_1, в зв’язку з чим він передав  ОСОБА_3  кошти в розмір 1000 карбованців, а він надав йому можливість володіти та користуватись вказаним  гаражем, а саме надав  ключі від нього. На підставі рішення засідання  Світловодської міської ради народних депутатів № 245 від 28.06.1984 року його було введено в списки ГЕТ-7 в зв’язку з купівлею гаражу у ОСОБА_3, а ОСОБА_3 було виведено з цих списків в зв’язку з продажем гаражу. Вказує, що  фактично з червня 1984 року почав користуватися вищевказаним гаражем, і вважав, що рішення виконкому № 245 від 28.06.1984 року і є правовстановлювальним документом, який підтверджує його право власності на вказаний гараж. Інші документи між ним та ОСОБА_3 не складалися. Також вказує, що договір купівлі продажу гаражу між ним та  ОСОБА_3 у відповідності до діючого на час його укладення законодавства, повинен був бути оформлений у простій письмовій формі, але дана вимога закону виконана не була, хоча фактично вищевказане    рішення виконкому № 245 було винесено на підставі як його заяви про дозвіл на купівлю  гаражу, так і заяви  ОСОБА_3, в зв’язку з чим просить суд   визнати дійсним договір купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_1, який відбувся між ним та  відповідачем в червні 1984 року і визнати за ним право  власності на цей гараж.

             Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

           Відповідач ОСОБА_3 до зали суду не з’явився. Подав до суду заяву від 6.07.2010 року року, в якій зазначив, що в 1984 році  дійсно продав зазначений гараж  позивачу. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.  Справу просить розглянути за його відсутності.  

            Відповідач Світловодська міська рада до зали суду не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїх заперечень відносно позовних вимог не надавали.

Суд, врахувавши позиції сторін, з'ясувавши обставини справи дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

            Матеріалами справи встановлено, що на підставі  рішення засідання  Світловодської міської ради народних депутатів № 245 від 28.06.1984 року ОСОБА_2 було введено в списки ГЕТ-7 в зв’язку з купівлею гаражу у ОСОБА_3, а ОСОБА_3 було виведено з цих списків в зв’язку з продажем гаражу (а.с.8). Факт того, що вказаний гараж був переданий ОСОБА_3 позивачу в 1984 році та факт того, що він за нього отримав суму в розмірі  1000 карбованців сторонами визнається, тому дані обставини у відповідності до ч.1ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Факт того, що вказаний гараж на даний час знаходиться у користуванні позивача підтверджується  як Довідкою ГЕТ-7 від 18.05.2010 року так і даними технічного паспорту на гараж АДРЕСА_1 від 23.12.2009 року.

У відповідності до ч.1 п.4 Прикінцевих та перехідних положень  ЦК України від 16.01.2003 року – даний Цивільний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тому  суд вважає що при вирішенні даного спору слід керуватися  нормами Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Із змісту статті 12 ЗУ «Про власність» випливає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

           У відповідності до ст.44 Цивільного Кодексу УРСР  договір купівлі продажу гаражу повинен був бути укладений між сторонами в письмовій формі.

            Ч.1 Статті 128 ЦК УРСР встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.

            У відповідності до ст..218 ЦК України, 2003р., - якщо правочин , для якого законом встановлена його недійсність  у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію , а друга сторона підтвердила її вчинення , зокрема шляхом прийняття виконання , такий право чин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

            У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

            Таким чином суд вважає встановленим факт того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  в червні 1984 року  відбувся договір купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_1 але він ними не був оформлений в передбаченій законом письмовій формі, що в подальшому зробливо неможливим, враховуючи нині діюче законодавство щодо оформлення права власності на нерухоме майно, яким є гараж, оформлення права власності за позивачем на вказаний гараж в передбаченому законом порядку.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст.44, 128 ЦК Української РСР, ст.12 ЗУ «Про власність», ст. 218, 392 , п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 130, 174 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

            Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

            Визнати дійсним договір купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_1, який відбувся між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в червні1984 року.

            Визнати за ОСОБА_2  право власності на  гараж АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд поданням заяви про оскарження протягом десяти днів після його проголошення, та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя  Світловодського

міськрайонного суду                                                                                В.О. РЕГЕША

.