2-2767\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2010 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
при секретарі: Коробці К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії та зобов’язати встановити надбавку до пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що вона відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і, згідно ст.6 цього Закону, їй мала виплачуватись з 01.01.2006 року соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але виплачена не була у повному обсязі. На звернення позивача відповідач відмовив у виплаті підвищення пенсії, а тому звернулася з позовом до суду в якому просить визнати такі дії відповідача незаконними, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу - 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01.01.2006 року по 19.11.2009 року загальною сумою 4747,05 гривень, а також зобов’язати відповідача встановити останній 30% надбавки як дитині війни з 01.12.2009р.
В судовому засіданні позивач та її представник надали суду заяву про уточнення позовних вимог та просять суд, визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити різницю між фактично виплаченою надбавкою у розмірі надбавки, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006р.
Представник Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, і пояснив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці здійснює свої повноваження по використанню коштів Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, котрий в свою чергу не визначив порядок виплати підвищення пенсії дітям війни, тому просив у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія вказаної норми Закону була зупинена на 2007 рік п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнав неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 р.2 зазначеного Закону визнаний таким, що є неконституційним (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Оскільки судом встановлено, що положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими зупинено та звужено підвищення до пенсії дітям війни, не відповідають Конституції України, суд застосовує в даному випадку спеціальний закон прямої дії - Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та Конституцію України.
При цьому суд враховує, що рішення Конституційного Суду України набули чинності з дня їх прийняття, а тому нормативні акти визнані не конституційними втратили чинність з дня прийняття рішень Конституційним Судом України, тобто у 2007 році з 09.07.2007 року, а у 2008 році з 22.05.2008 року. Стосовно 2009-2010 років, законодавцем положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не обмежувалось.
Таким чином, вимоги позову щодо визнання незаконними дій Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо нарахування і виплати несплаченого ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком підлягають частковому задоволенню та визнанню таких дій незаконними за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 23.03.2010р.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 23.03.2010 року.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та керуючись ст.ст. 4, 11, 15, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо нарахування і виплати несплаченого ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час незаконними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 23.03.2010 року.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51 гривня та по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: