Справа № 2-72-2010 р
САКСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Рішення
Іменем України
22 липня 2010 року Сакський міськрайсуд АР Крим у складі: головуючого судді Ісламгулової ОВ, з секретарем Дема АВ,
З участю представника позивача ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_7, третьої особи ОСОБА_2,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортною пригоди,
Встановив:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка була спричинена в наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивує тим, що 8 липня 2007 року її чоловік, ОСОБА_2, рухався на автомашині «Тойота Лендкрузер» державний номер НОМЕР_1 по автодорозі Чорноморськ – Євпаторія. В 7 год 30 хв, знизив швидкість, в»їхав у село Колоски Сакського району, раптово перед машиною на дорогу вибігло декілька корів. ОСОБА_2 намагався об»їхати тварин, для чого виїхав на зустрічну смугу руху, однак, об»їхати корову, яка переходила дорогу, не зміг та передньою лівою частиною машини вдарив тварину. Від удару, корову викинуло за межі дороги, а машина проїхала до зупинки ще близько 15 метрів. В наслідок ДТП у машини були пошкоджені: капот, решітка, фара, передній бампер, лівий лонжерон, поворотник, ліва передня двір. Згідно товарознавського дослідження, матеріальна шкода склала 18648,59 грн. Винними у скоєні ДТП є відповідачі: ОСОБА_1, який в порушення п. 7.6 Правил дорожнього руху України не забезпечив безпечний перегін тварин через дорогу, чим створив перешкоди для руху транспортного засобу та який був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення; а також власниця корови ОСОБА_5, яка усунулася від контролю за поведінкою своєї тварини, передав цей обов»язок сторонній людині, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у сумі 18648,59 грн та моральну шкоду, завдану протиправними діями у сумі 5000 грн. Оскільки ДТП потягнуло за собою тяжкі життєві проблеми, позивачка змушена була змінювати образ життя, тому моральну шкоду оцінила у вказану суму.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позов підтримав та просив задовільнити.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, вказавши, що водій автомашини ОСОБА_2 рухався по селу зі швидкістю більше 100 кмгод, тому не зміг зупинити машину перед тваринами. Вважає, що саме ДТП, пошкодження автомашини та загибель корови є наслідком протиправних дій ОСОБА_2
В той же час представник відповідача ОСОБА_7 вважає, що відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинна бути обопільна. Оскільки вони обидва повинні у ДТП, ОСОБА_2 перевищів швидкість, в повинен був перед перешкодою гальмувати чи зупинитися. Оскільки він не гальмував, а став об»їзжати перешкоду руху, відповідно порушив Правила дорожнього руху. Просить такж урахувати матеріальне становище відповідача ОСОБА_1
Третя особа, ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовільнити, вказавши, що рухався з припустимою швидкістю, корови вибігли на дорогу раптово, він не мав техничної можливості зупинити автомашину, тому почав об»їзжати тварин, не гальмував, оскільки вже не було в цьому сенсу. Зіткнення відбулося на зустрічній смузі.
Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася, направила до суду заяву, просить розглянути справу у її відсутності.
Вислухавши представників сторін, відповідача ОСОБА_1, третю особу, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що 8 липня 2007 року водій ОСОБА_2, на автомашині «Тойота Лендкрузер» з державним номером НОМЕР_1, яка належить його дружині ОСОБА_3, рухався по автодорозі Чорноморськ – Євпаторія; близько 7 год 30 хв на дорозі у селі Колоски Сакського району, дорогу стало переходити стадо корів з 11 голів. Гнав корів до стада відповідач ОСОБА_1, своїх та ОСОБА_5, у порядку сусідської послуги. Оскільки корови з»явилися на дорозі раптово, ОСОБА_2 намагався об»їхати їх, для чого виїхав на зустрічну смугу, не гальмував, на зустрічній смузі і сталася дорожньо-транспортна пригода, наслідком якої є пошкодження автомашини та збита корова, яка раптово вибігла до машини.
Винним у ДТП визнаний відповідач ОСОБА_1, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.127 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 85 грн за те, що не залучив до перегону корів достатньо людей. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є підставою для звільнення від доказування наявності його вини у скоєні ДТП, що передбачене ч.4 ст.61 ЦПК України, це преюдіциально встановлений факт. У судовому засіданні позивач та відповідач підтверджують наведені обставини. Однак, ОСОБА_1 вказує, що швидкість ОСОБА_2 у селі була вище за 100 кмгод, він не міг не бачити корів заздалегідь, а як наслідок - ДТП; а ОСОБА_2 вказує, що рухався зі швидкістю не більше 80 кмгод. Свідки на стороні відповідача, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, підтвердили наведені обставини, зокрема, свідок ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_2 рухався на автомашині зі швидкістю не менш 100 кмгод. В той же час, ОСОБА_9 не бачила саме ДТП, а пояснення свідка ОСОБА_10 суд вважає суто суб»єктивними, оскільки вони суперечать іншим обставинам справи, встановленим судом.
У судовому засіданні були досліджені також матеріал про відмову у порушені кримінальної справи за вказаними обставинами № 2876, а також адміністративна справа № 4098 у відношенні ОСОБА_1, який свідчіть, що коли водій ОСОБА_2 побачив корів на дорозі та став їх об»їжати, не гальмуючи, одна з них раптово вибігала на машину, водій не мав можливості перешкодити зіткненню. Наведені пояснення збігаються з поясненнями водія, матеріалами адміністративної справи. Про перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_2 ОСОБА_1 не вказував, притягнення до відповідальності не оскаржив, тому суд виходить з обставин, які були встановлені при розгляді адміністративної справи, зокрема, швидкість руху ОСОБА_2, а також обставини зіткнення. Об»активно, вказані обставини відповідають діям ОСОБА_2, який, якщо би діяв в умовах вказаних ОСОБА_1 у суді, мав можливість гальмувати, зупинити машину, однак, встановлене, що ОСОБА_2 не гальмував, тобто корів ОСОБА_2 побачив саме перед машино, що відповідає поясненням ОСОБА_2 та первинним поясненням ОСОБА_1.
За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_7, представника позивачки ОСОБА_8, по справі була призначена та проведена судова автотехнична експертиза, яку виконував експерт Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз. Згідно висновку № 1623 від 21 червня 2010 року, його дослідницької частини, водій ОСОБА_2, рухаючись по дорозі, не зважаючи на швидкість руху, повинен бути уважним, слідкувати за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її змінення, а при виникненні небезпеки для руху, повинен негайно прийняти мери к зменшенню швидкості автомобілю до повної його зупинки. Крім того, повинен був рухатися з урахуванням встановлених обмежень. Тобто водій ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до п. п 2.3 «б», 12.3 та 12.6 «г» Правил дорожнього руху.
Згідно висновку експерта, виходячі з опису подій ОСОБА_2, яким віддає перевагу суд, з урахуванням віщевказаного, у вказаній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 не мав техничної можливості попередити наїзд на корову шляхом своєчасного гальмування, з моменту виникнення небезпеки для руху. Дії ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДД, однак, якщо ОСОБА_2 гальмував би, він також не зміг би попередити наїзд на корову, тобто не мав техничної можливості уникнути зіткнення. Відсутність вини водія, виключає його відповідальність, а також обопільну відповідальність.
Відношення, які виникають внаслідок стягнення шкоди, регулюються нормами гл. 82 ЦК України. Статтею 1166 ЦК України встановлені підстави відшкодування шкоди у межах позадоговірних відносин ( деліктних) зобов"язань. В судовому засіданні встановлено, що винним в скоєні ДТП є відповідач ОСОБА_1, між його протиправними діями, матеріальною шкодою, яку понесла внаслідок цього ОСОБА_6, є причинний зв"язок, крім того в наслідок дій відповідача позивачеві завдана пряма матеріальна дійсна шкода. Тому вказана шкода підлягає стягненню з винного.
Однак, такі умови відповідальності ОСОБА_5 у судовому засіданні не встановлені, сам по собі факт передоручення вивести корову до стада сусіду, не є підствою для відповідальності за скоєння ДТП, оскільки відсутній причино-наслідковий зв»язок. В частці стягнення шкоди з відповідачки ОСОБА_5 належить відмовити.
Матеріальна шкода, яка була спричинена автомашині позивачці, була визначена на підставі автотоварознавського дослідження від 27 серпня 2007 року, виготовленого спеціалістом Іваницьким СО, який вказав наявність, ступінь, характер механічних пошкоджень автомашини позивачки та заходи по його відновлюванню, що виклав у своїх висновках. В судовому засіданні відповідач та його представник висновки дослідження не оспорювали, однак, у доповненнях представник відповідача вказав, що цей доказ є не допустимим, в той же час не наполягав на призначені експертизи, більш того, вказав, що призначення експертизи на сьогодні неможливе. Оскільки висновки спеціаліста по суті не оспорювалися сторонами, суд вважає їх достовірними. Тобто погоджується з тим, що вартість матеріальної шкоди, яка була спричинена власнику автомобіля в наслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 8 липня 2007 року, складає 18648,59 грн.
Ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вважає, що у судовому засіданні позивач не довів наявність моральної шкоди, яка була наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інші негативні явища, заподіяні фізичній особі. Заява про те, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка знаходилася у стресовому стані нічим не підтверджені; сплата грошей на відновлюваний ремонт не є моральною шкодою; не надав пояснення у судовому засіданні представник позивачки, які саме проблеми виникли у позивачки у зв»язку з дорожньо-транспортною пригодою, яким чином вона змушена була змінювати спосіб життя, чому, з яких положень вона шукала вихід, доказів наявності моральної шкоди суду не надано.
У відповідності до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від матеріального становища, відповідача. Відповідач надав суду докази, що має маленьку заробітну плату, а дружина є інвалідом, в той же час не надав довідку про кількість домашніх тварин та птиці у господарстві, а в судовому засіданні пояснював, що вранці гнав до стада 10 своїх корів та 1 сусідську., тому при стягненні матеріальної шкоди суд не посилається на ст.1193 ЦК України.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судови витрати.
На підставі викладеного, ст.ст. 1166, 1167, 1190 ЦК України, керуючись ст.ст. 215,218 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо - транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, заподіяну в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 18648,59 грн., судові витрати: 30 грн – витрати на інформаційно-техничне забезпечення процесу та 186,49 грн – судовий збір, а всього стягнути 18865,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, рр № 31252272210502, ОКПО 34740405, банк ГУГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, за проведення судової експертизи 2062,08 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий