Справа № 2-2652 за 2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем    України

2 липня 2010 року  Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого  - судді Коломієць В.В., при секретарі  -  Наумкіной І.М., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,   та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про вселення,

В С Т А Н О В И В:

11.03.2010р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, 1999р.н., зареєстровані у вищевказаному жилому приміщенні, яке знаходиться у державному житловому фонді, відповідач є колишнім чоловіком ОСОБА_2, більше 2-х років тому він добровільно покинув житло, забравши свої речі. За твердженням позивачів, відповідач з цього часу там не проживає, його речей у квартирі немає, участі в утриманні квартири не приймає. Посилаючись на викладені обставини, вважаючи, що відповідач тривалий час не проживає у спірному жилому приміщенні без поважних причин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили задовольнити їх позов.  

15.04.2010р. ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вселення його у жиле приміщення будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою суду  з устрічна позовна заява ОСОБА_4 була об’єднана в одне провадження з первісним позовом   ОСОБА_2 і ОСОБА_3

В судовому засіданні позивачі позов підтримали, зустрічний позов не визнали.

Відповідач свій позов підтримав, позов   ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не визнав.

Вислухавши пояснення сторін та думку адвоката, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків, суд дійшов до наступного.

Згідно довідки ЖЕК №16 ЖКП «Південь» № 883 від 23.02.2010р. спірне жиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до державного житлового фонду, складається з однієї кімнати житловою площею 22,7 кв.м., у ньому зареєстровані ОСОБА_2, її колишній чоловік - ОСОБА_4, їх діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_5, 1999р.н.

Відповідно до Свідоцтва актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був зроблений 24.01.2008р., між тим з пояснень сторін випливає, що фактично їх шлюб розпався у вересні 2007 року і з цього часу відповідач у спірному жилому приміщенні не проживає. Як вбачається з пояснень відповідача, його виселення із спірної квартири відбувалося у добровільному порядку, свої речі (окрім книжок та рибальських снастей) він забрав, та став проживати за іншою адресою із жінкою, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах (що й було підставою для розпаду шлюбу з позивачкою). Судом установлено, що ОСОБА_4 з цього часу у спірному жилому приміщенні не проживає, участі в оплаті комунальних послуг та інших витрат, пов’язаних з утриманням квартири, не приймає, спроб   вселення до квартири   до отримання копії позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із викликом до суду не здійснював.

Викладені обставини підтверджуються Актом про непроживання відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, затвердженим  ЖЕК №16 ЖКП «Південь» за № 1016 від 02.03.2010р., поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і самого відповідача. Фактично з пояснень ОСОБА_4 випливає, що коли він виселявся зі спірного жилого приміщення, то вважав, що залишає квартиру своїм дітям, його заперечення проти позову ґрунтуються на необхідності залишення за ним реєстрації у цьому жилому приміщенні.

Доказів того, що відсутність ОСОБА_4 у спірному жилому приміщенні викликана поважними причинами, суду не було надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає встановленим, що відповідач не проживає у спірному жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців. Отже, на підставі ст.ст.71, 72 ЖК України суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

Пленум Верховного Суду України в ч.4 п.10 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985р. № 2 роз’яснив, що наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутній понад встановлений законом строк без поважних причин, суд має право з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).  

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_4 про вселення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський райсуд м.Миколаєва шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: