Справа № 2-22/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Барашков В. В.
секретаря: Шевчук І. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Івано-Франківської міської Ради, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради про встановлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права, відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, та позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради,Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, Івано-Франківської міської Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про зобов”язання передати у власність земельну ділянку в порядку приватизації та видати державний акт про право власності на землю,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3, управління земельних ресурсів, міськвиконкому, міської ради про встановлення меж земельної ділянки, згідно з планом меж виготовленим ОБТІ від 16.06.2005р.пл. 0,0401 га, визнання за нею права на передачу у власність земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1, площею 0,0401 га згідно з планом та актом встановлених меж від 16.06.2005р., виготовленого ОБТІ, зобов’язання міської Ради видати їй Державний акт на право власності на земельну ділянку, зобов’язання ОСОБА_2 знести паркан та стягнути в її користь матеріальні збитки на лікування та моральну шкоду.
ОСОБА_2 звернувся з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1, міськвиконкому, міської Ради, управління земельних ресурсів, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3 про надання у власність земельної ділянки та видачу Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права на передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1
Ухвалою суду від 16.06.2010р., позов ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення меж земельної ділянки, визнання за нею права на передачу у власність земельної ділянки пл.. 0,0401 га зобов’язання міської Ради видати їй Державний акт на право власності на земельну ділянку, зобов’язання ОСОБА_2 знести незаконно встановлений паркан – залишено без розгляду в зв’язку з заявою ОСОБА_1 про залишення позову в цій частині без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди підтримала, позовних вимог ОСОБА_2 не визнала та пояснила, що на протязі 18 років судилась з ОСОБА_2 і за цей час погіршився її стан здоровя, неодноразово перебувала на лікуванні, понесла матеріальні витрати, що вплинуло на її моральний стан внаслідок перенесених нервових стресів, чим їй заподіяно матеріальну на суму 16 тис. грн.. та моральну шкоду, яку вона оцінює в 70 тис. Грн.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2, пояснила, що межа між їхніми будинковолодіннями, встановлена на плані виготовленої йому технічної документації не відповідає матеріалам 1946 – 1952р.р., що було встановлено висновком експерта Тернопільського відділення інституту судових експертиз від 21.05.1996р., а згідно виданого їй Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.12.2009р. ця межа відповідає матеріалам генерального плану забудови 1946 — 1952р.р. Просила позов задоволити, в позові ОСОБА_2 відмовити.
ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав повністю, позову ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що земельна ділянка при будинковолодінні АДРЕСА_2 була у власності та користуванні ще його діда і батьків . Що межа, яка існує між будинковолодіннями його і ОСОБА_1 відповідає плану обміру забудованого кварталу №95, виготовленого Станіславським БТІ 1954 року, згідно якого ширина земельної ділянки при його будинку АДРЕСА_2 становить 14, 7м. По цій межі було визначено схему забудови та акт виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель при виготовленні йому будівельного паспорту на реконструкцію з добудовою його будинку, виготовленого в 1996р. були проведені геодезичні розбивочні роботи на місцевості міською архітектурою актом від 12.02.2007р. В 2003р. ДП «Міський центр держемкадастру» виготовив йому технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки для виготовлення Державного акту на право власності на землю, план меж землекористування якого складено на підставі генплану обміру кварталу 1954р. та фактичного користування, пл.. 0,0476 га . Тоді як ОСОБА_1 після цього знесла його огорожу, звернулась в ОБТІ, яке виготовило їй техдокументацію без його відому, та в плані визначило їй межу зі слів ОСОБА_1 по встановленому нею паркану без врахування генплану обміру кварталу 1954р.
Під час розгляду спору, в грудні 2009р., ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на землю на підставі виготовленої їй технічної документації Інститутом землеустрою, план меж якої визначено на підставі генпланів 1946, 1952р.р., які втратили чинність згідно зведеного плану обміру кварталу 1954р., без відому та без погодження з ним, як суміжником.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 пояснив, що саме ОСОБА_1 в 2003р. знесла його паркан та встановила свій паркан, посунувши межу на 0.35м, перед виготовленням їй технодокументації та кадастровою зйомкою, про що він звертався зі скаргою в міліцію, і що своїми діями по встановленню такої межі ОСОБА_1 намагається знести його будинок. Просив позов задоволити, в позові ОСОБА_1 відмовити.
Представники міської Ради, міськвиконкому, управління земельних ресурсів, управління Держкомзему в судове засідання повторно не зявилися, хоча повідомлені про час і місце слухання справи, про причини неявки не повідомили, тому суд вважав слухати справу у їх відсутності.
Представник ОСОБА_3 пояснив, що не проживає в будинку АДРЕСА_2, тому обставин справи не знає.
Заслухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, а позов ОСОБА_2 задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться в разі приватизації земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян.
Згідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні надає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки, яка розглядає клопотання і надає дозвіл на розробку проекту, який міська Рада розглядає в місячний строк та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається , що будинковолодіння АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 17.08.1990р. в розмірі 60/100 частин та на підставі договору дарування від 17.01.1995р. в розмірі 40/100 частин. На підставі рішення міськвиконкому №118 від 10.05.1999р. ОСОБА_2 провів реконструкцію з добудовою належного йому будинку та йому видано свідоцтво про право власності від 14.01.2003р. на будинковолодіння АДРЕСА_3.
В серпні 1999р. ОСОБА_2 подав заяву на імя міського голови про пердачу йому у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку в зв’язку з чим було видано технічне завдання №522, затв. Нач. Міського відділу земельних ресурсів 14.09.1999р. на виконання робіт з інвентаризації земель при видачі документу про право власності на землю. Згідно технічної документації по проведенню земельно – кадастрової документації в 2003р., площа пропонованих меж землекористування по вул.. Млинарського, 34 становить 0,0476 га.
ОСОБА_1 є співвласником кв. №1 сусіднього будинковолодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.05.1995р.
Рішенням міськвиконкому №486 від 29.12.1993р. ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, пл.. 400 м.кв. (дод. №1 до рішення, п. 14). Пунктом 6 вищевказаного рішення передбачено, що враховуючи, що по окремих земельних ділянках обмір проведений без достатньої точності при видачі Державного акту в межах погоджених границь можливі незначні зміни загальної площі.
На замовлення ОСОБА_1 Івано – Франківське ОБТІ в 2005р. виготовило план встановлених меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно якого площа частини земельної ділянки ОСОБА_1 становить 0,401 га.
Однак орган місцевого самоврядування залишив без задоволення заяву як ОСОБА_2 про надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2, так і заяву ОСОБА_1 про оформлення документів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, посилаючись на непогодження ними обома меж як суміжних землекористувачів.
В звязку з чим між сторонами виник спір про право на передачу у власність і відведення земельної ділянки в частині межі їхнього суміжного землекористування, що згідно опису меж кадастрових планів позначено А – Г, поскільки ОСОБА_1 наполягає на межі виготовленого їй плану ОБТІ від 16.06.2005р., встановленої на підставі генплану забудови 1946 – 1952р.р., згідно яких ширина ділянки ОСОБА_2 зі сторони АДРЕСА_1 становить – 14,35 м, тоді як ОСОБА_2 наполягає на межі виготовленого йому плану ДП «Центру держземкадастру», на підставі генплану обміру кварталу 1954р, згідно якого ширина його ділянки зі сторони АДРЕСА_1 – 14,70м.
Під час розгляду даного спору, на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.12.2009р. до управління держкомзему в м. Івано – Франківську, ДП «Івано – Франківський науководослідний та проектний інститут землеустрою» виготовив їй технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, а 29.12.2009р. їй видано Державний акт на право власності на землю.
Для зясування обставин відповідності меж визначених в планах земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3, спеціалістам Івано – Франківського ОБТІ ухвалою суду доручалось проведення експертизи, яке направило суду експертне заключення за №1868 від 09.07.2009р.
В зв’язку з відсутністю ліцензії на право проведення судових експертиз ОБТІ відкликало вищенаведене заключення як експертне, проте в листі №2697 від 14.10.2009р. вказало, що це заключення слід враховувати як висновок спеціалістів з питань землевпорядної документації та по матеріалах технічної інвентаризації, тому суд бере до уваги як належний доказ цей висновок спеціалістів при оцінці доказів по справі.
З вищевказаного висновку спеціалістів вбачається, що межа між будинковолодіннями №34 та АДРЕСА_1 встановлена згідно плану обмірів забудованого кварталу №95 виготовленого Станіславським ОБТІ 10.05.1954р. та відповідає ситуаційному плану 1934р.
Схематичні плани земельних ділянок №34 та АДРЕСА_1, 1946р., 1951р, 1952р. передбачали спрощений обмір земельних ділянок для оподаткування, не були зведені в єдиний план а після виготовлення 10.05.1954р. зведеного плану обміру забудованого кварталу №95, попередні плани втратили чинність.
Спеціалісти прийшли до висновку, що межа між земельними ділянками №34 та АДРЕСА_1, що встановлена в плані ДП «Івано – Франківський міський центр державного земельного кадастру» за 2003р. відповідає вимогам чинної землевпорядної документації, враховує інтереси обох суміжників, так як обминає виступаючий за межу на 0,25м цегляний гараж ОСОБА_1 та виступаючий на 0.15 м край бетонного підвального приміщення ОСОБА_2 і надалі співпадає з лінією розмежування визначеної в генплані 1954р. та встановленою на місцевості актом геодезичних робіт від 12.02.1997р. і актом виносу в натурі меж і розбивки будівель від 08.10.1996р. (до будівельного паспорту №531).
Тоді як межа між суміжними земельними ділянками №36а та АДРЕСА_2 встановлена в плані ОБТІ від 16.06.2005р. без врахування генплану 1954р., акту виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель від 08.10.1996р. та акту геодезичних розбивочних робіт від 12.02.1997р. а межа встановлювалась зі слів ОСОБА_1
Враховуючи вищенаведені докази, суд вважає обґрунтованим вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права на передачу у власність земельної ділянки, що перебуває в його користуванні пл.. 0,0476 га згідно плану меж виготовленого ДП «Івано – Франківський міський центр державного земельного кадастру».
При цьому суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на долучений нею висновок експерта Тернопільського відділення інституту судових експертиз від 21.05.1996р. поскільки вона проводилась на її замовлення по іншій судовій справі, як і посилання ОСОБА_1 на відповідність встановлених їй меж генпланам 1946 – 1952р.р., поскільки за даними ОБТІ вони втратили чинність внаслідок виготовленого 10.05.1954р. генплану обміру забудованого кварталу НОМЕР_1.
В зв’язку з цим, підлягає визнанню недійсним виданий 29.12.2009р. ОСОБА_1 Державний акт на право власності на землю пл.. 0,0400 га по АДРЕСА_1 під час даного судового спору, внаслідок непогодження сторонами меж суміжного землекористування, про що було відомо органу місцевого самоврядування та земельних ресурсів і держкомзему, як відповідачів по даній справі, чим порушено право ОСОБА_2
При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст.. 59 ЗУ «Про землеустрій» врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з того, що ОСОБА_1 в 2003р. знесла існуючий на спірній межі паркан ОСОБА_2 та встановила свій паркан. По цьому факту ОСОБА_2 звертався з заявою до Пасічнянського МВМ, проте, листом від 26.06.2003р. йому рекомендувано звернутись до суду.
В червні 2008р. ОСОБА_2 повторно звертався з заявою в Пасічнянський МВМ по факту намагання знесення його відновленої металевої огорожі сином ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та в липні 2008р. по факту повторного знесення ОСОБА_1 відновленої ним огорожі, проте, постановами Пасічнянського МВМ № 2086 від 21.06. 2008р. та №2356 від 10.07.2008р. в порушенні кримінальної справи відмовлено.
З вищенаведеного висновку спеціалістів ОБТІ №1868 від 09.07.2009р. вбачається, що межа між земельними ділянками №34 і АДРЕСА_1 проходить по стіні будинку №34а з відхиленням від лінії розмежування встановленої актом геодезичних робіт та актом виносу в натурі меж і розбивки будівель на 0,45 – 0,30 м в сторону ділянки №34, що не відповідає вимогам чинної землевпорядної документації.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що сама ОСОБА_1 самовільно, в порушення встановленого порядку знесла існуючий на спірній межі паркан та встановила свою огорожу на межі, що згідно висновку спеціалістів не відповідає чинній землеупорядній документації.
Відповідно до ст. ст. 1166,1167 ЦК України, майнова і моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню внаслідок неправомірних дій та вину заподіювача шкоди, що позивачкою належним доказами не доведено.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2 в частині зобов’язання міської Ради передати йому у власність земельну ділянку пл.. 0,0467 га та видати Державний акт на право власності на землю, суд вважає в цій частині вимоги є передчасними, поскільки орган місцевого самоврядування не приймав рішення про відмову ОСОБА_2 у передачі у власність земельної ділянки, а по результатах розгляду заяви на погоджувальній комісії міськвиконкому рекомендовано вирішувати питання непогодження меж в судовому порядку.
Керуючись ст. 59 ЗУ “Про землеустрій”, ст.ст. 116, 148, 152 ЗК України,ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 208, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Івано-Франківської міської Ради Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів. Виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради про відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди — відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради,Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, Івано-Франківської міської Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про зобов”язання передати у власність земельну ділянку в порядку приватизації та видати державний акт про право власності на землю — задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право на передачу у приватну власність земельної ділянки в розмірі 0,0476 га для для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3, згідно меж землекористування, визначених планом земельної ділянки технічної документації із землеустрою ДП “Івано-Франківський центр державного земельного кадастру”.
Визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0400 га, що розташована по АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 — відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Барашков В. В.