АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" березня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Декайло П.В. суддів - Крукевича М.Н., Подковського О.А. за участю прокурора - Сліворської Г.И. законного представника - ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі матеріали кримінальної справи за апеляціями законного представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_6та апеляційним поданням помічника прокурора міста Тернополя Гульовської ОТ. на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року.
Цією постановою до
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця М.Тернополя, громадянина України, з неповною середньою освітою, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, -
застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо його поведінки, обмеживши його перебування поза домівкою після 21 год та заборони виїжджати в м.Тернопіль без згоди органу, який здійснюватиме нагляд за неповнолітнім, а також заборони змінювати місце проживання чи навчання та виїзду в іншу місцевість в строк, за який буде досягнуто мети виправлення неповнолітнього або досягнення ним 16-ти річного віку, тобто до 03 серпня 2009 року, а кримінальну справу провадженням закрито.
Справа № 11 - 64, 2007 року Головуючий у І інстанції - Підлісна І.М.
Категорія - ч.2 ст.153, ч.2 ст.186 КК України Доповідач - Декайло П.В.
Згідно постанови неповнолітній ОСОБА_1, як особа, що не досягла встановленого законом 14-ти річного віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, 19 травня 2006 року близько 13 год в під'їзді АДРЕСА_2 з застосуванням насильства та погрозами його застосування до неповнолітніх ОСОБА_2, 1994 року народження та ОСОБА_3, 1994 року народження задовольнив з ними свою статеву пристрасть неприродним способом.
Крім того, неповнолітній ОСОБА_1 19 червня 2006 року близько 18 год в під'їзді АДРЕСА_3з застосуванням насильства до неповнолітнього ОСОБА_4, 1997 року народження, задовольнив з ним свою статеву пристрасть неприродним способом та відкрито викрав в останнього гроші в сумі 50 грн.
В апеляціях: законний представник потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_5 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року скасувати внаслідок невідповідності обраної міри виховного характеру тяжкості вчинених неповнолітнім ОСОБА_1 злочинів та постановити свою, якою обрати неповнолітньому ОСОБА_1 більш сувору міру виховного характеру, а саме направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, оскільки судом при винесенні постанови не було враховано особи неповнолітнього ОСОБА_1, те, що на останнього неодноразово здійснювались заходи виховного характеру за вчинення правопорушень, проте він не виправився, а знову вчиняє тяжкі злочини;
· законний представник потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_6 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року скасувати внаслідок невідповідності обраної міри виховного характеру тяжкості вчинених неповнолітнім ОСОБА_1 злочинів та постановити свою, якою обрати неповнолітньому ОСОБА_1 більш сувору міру виховного характеру, а саме направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, а саме - до досягнення ним 16-ти річного віку, тобто до 03 серпня 2009 року, оскільки судом при винесенні постанови не було враховано того, що визначені заходи виховного характеру не забезпечать безпеки потерпілим, неповнолітній ОСОБА_1 буде мати можливість в подальшому продовжувати вчиняти суспільно-небезпечні діяння, оскільки обмеження його перебування поза домівкою після 21 год не позбавляє його можливості вчиняти дані діяння в інший час, а також те, що його батьки мають негативний вплив на нього, тому його слід направити в інше оточення;
помічник прокурора міста Тернополя Гульовська О.Г. ставить питання про скасування постанови Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року через невідповідність висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам справи та постановити свою, згідно якої застосувати до ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації до досягнення ним 14-ти річного віку, тобто до 03 серпня 2007 року, а після досягнення 14-ти річного
віку направити у професійне училище соціальної реабілітації терміном на 1 рік, оскільки судом 1 інстанції при обранні неповнолітньому ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру не було враховано того, що він вчинив тяжкі злочини, завдав своїми діями потерпілим глибокої психологічної травми, характеризується в школі з негативної сторони, батьки не займаються його вихованням та притягувались мати - до кримінальної, а батько - до адміністративної відповідальності, що виключає можливість контролю з їхньої сторони за його поведінкою та позитивного впливу на нього чи перевиховання, а також не враховано думки потерпілих, які просили суд 1 інстанції ізолювати неповнолітнього ОСОБА_1 від суспільства.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляцію та вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати через невідповідність висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам справи та постановити свою, згідно якої застосувати до ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації до досягнення ним 14-ти річного віку, тобто до 03 серпня 2007 року, а після досягнення 14-ти річного віку направити у професійне училище соціальної реабілітації терміном на 1 рік, законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 ОСОБА_7, яка просить постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 залишити без змін, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції законного представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_6 та апеляційне подання помічника прокурора міста Тернополя Гульовської О.Г. до задоволення не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності неповнолітнього ОСОБА_1 у скоєнні ним суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст.153 КК України, тобто насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та з погрозою його застосування, вчиненого повторно та ч.2 ст.186 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, є обґрунтованим та в апеляціях не оспорюється.
Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції, вирішуючи питання про застосування примусових заходів виховного характеру, прийшов до правильного переконання щодо законності постанови слідчого СВ ТМВ УМВСУ в Тернопільській області від 18 серпня 2006 року, згідно якої кримінальна справа відносно неповнолітнього ОСОБА_1 закрита на підставі ст.7-3 КПК України в зв'язку з недосягненням віку, при досягненні якого наступає кримінальна відповідальність, питання щодо законності якої в апеляціях не ставиться.
Щодо застосованих судом 1 інстанції примусових заходів виховного
характеру у вигляді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки ОСОБА_1, обмеживши його перебування поза домівкою після 21 год та заборони виїжджати в М.Тернопіль без згоди органу, який здійснюватиме нагляд за неповнолітнім, а також заборони змінювати місце проживання чи навчання та виїзду в іншу місцевість в строк, за який буде досягнуто мети виправлення неповнолітнього або досягнення ним 16-ти річного віку, тобто до 03 серпня 2009 року, то колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що вони підставні та достатні для досягнення мети виправлення неповнолітнього.
Так, п.5 ч.2 ст.105 КК України передбачає, що суд застосовує, окрім інших, до неповнолітнього такий примусовий захід виховного характеру як направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років, про що просять в апеляціях законні представники потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та ставить питання в апеляційному поданні помічник прокурора міста Тернополя Гульовська О.Г.
Із змісту вказаної норми вбачається, що даний вид примусових заходів виховного характеру є найбільш суворим і відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" судам роз'яснено, що до спеціальних навчально-виховних установ відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 КК направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. Як вбачається із постанови та матеріалів справи можливість застосування до ОСОБА_1 наведеного виду примусових заходів виховного характеру судом 1 інстанції була врахована, проте підстав для направлення неповнолітнього ОСОБА_1 до спеціальних навчально-виховних установ суд 1 інстанції в процесі розгляду питання не знайшов, таких підстав не знаходить і не вбачає колегія суддів.
Зокрема, судом 1 інстанції, при обранні виду примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_1, було враховано ступінь тяжкості скоєного діяння, ступінь його суспільної небезпеки, особу неповнолітнього ОСОБА_1, те, що він вперше скоїв суспільно-небезпечні діяння, розкаявся у вчиненому та повністю визнав свою вину.
Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині постанови зайво вказав про закриття кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_1, який вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч.2 ст.186 КК України та ч.3 ст.153 КК України, оскільки дана справа була закрита на стадії досудового слідства відповідно до постанови слідчого СВ ТМВ УМВСУ в Тернопільській області від 18 серпня 2006 року, згідно якої кримінальна справа відносно неповнолітнього ОСОБА_1 закрита на підставі ст.7-3 КПК України в зв'язку з недосягненням віку, при досягненні якого наступає кримінальна відповідальність та направлена прокурору М.Тернополя для подальшого направлення в суд для застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру.
В зв'язку із наведеним зазначену вказівку суду з резолютивної частини постанови Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року слід виключити.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції законного представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_6 та апеляційне подання помічника прокурора міста Тернополя Гульовської О.Г. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року про застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру - без змін.
В порядку ч.2 ст.365 КПК України виключити з резолютивної частини постанови Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року вказівку суду про закриття провадженням кримінальної справи відносно ОСОБА_1