Справа №2-3999/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
в складі: головуючого судді Гаврилової М.В.,
при секретарі Плакущенко В.В.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Михайленко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біленьківської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Біленьківської селищної ради про визнання права власності на самочинно побудовану нежилу будівлю з прибудовою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.1997 року їй належить житловий будинок АДРЕСА_1. У 2009 році вона на цій ділянці самочинно без відповідних документів збудувала нежилу будівлю «А-2» та прибудову «А1-2» . Просила визнати за нею право власності на об’єкти самочинного будівництва на підставі ст.376 ЦК України.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, суду вказала, що в наступний час нежитлове приміщення збудоване, але в ньому ведуться внутрішні роботи.
Представник відповідача Біленьківської селищної ради Михайличенко М.І. у судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 на підставі рішення Біленьківської селищної ради від 26.03.1998 року виданий державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0713 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 та 0,0320 га надано в постійне користування. Рішенням ради від 11.09.2009 року їй була надана в приватну власність частка земельної ділянки площею 0,0204 га по цьому ж адресу з частки, яка знаходилася у власності ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення, для будівництва та подальшого функціонування кафе з літним майданчиком. Вважає, що позивачка не дотрималась встановленого порядку прийняття нерухомого майна до експлуатації. Крім того, над ділянкою позивачки проходить високовольтна лінія електропередачі, з власником якої позивачка не узгодила будівництво. На даний час в новоствореній будівлі не виконані внутрішні роботи.
Вислухавши позивачку, представника відповідача, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ст. 331 ч.2 ГК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом установлене прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийому до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ст.376 ЦК України); за особою – власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України).
Позивачкою заявлено позов «про визнання права власності на самочинне будівництво, узаконення цього будівництва та введення в експлуатацію» відповідно до ч. 3 ст.376 ЦК України з тих підстав, що «право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно».
Але, в судовому засіданні встановлено, що згідно державного акту серія ЯЕ № 755982, виданому на підставі рішення Біленьківської селищної ради № 28/У-8 від 11.09.2009 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0204 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням «для будівництва та подальшого функціонування кафе з літнім майданчиком», тобто земельна ділянка в приватну власність була надана позивачці до початку будівництва, тому посилання на цю підставу є необґрунтованим.
Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні позивачка та представник Біленьківської селищної ради, який пояснив, що земельна ділянка була надана з частки, яка знаходилася у власності ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення, до начала будівництва.
Крім того, цим же рішенням Біленьківська селищна рада надала дозвіл ОСОБА_1 на будівництво нежилого приміщення. Проте, наявність такого дозволу на будівництво об’єкту не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю, без розробленої та затвердженої належним чином проектно-кошторисної документації.
Дозвіл інспекції архітектурно-будівельного контролю на будівельні роботи та належно затверджений проект позивачка суду не надала.
Тобто, ОСОБА_1 на земельної ділянці здійснила самочинне будівництво нежилої будівлі «А-2» та прибудови «А1-2».
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про забудову і планування територій», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно - будівельна інспекція та її територіальні органи, до повноважень якої належить зокрема додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
Позивачка не надала суду документів про прийняття в експлуатацію нежилої будівлі «А-2» та прибудови «А1-2» у встановленому законом порядку, тому її вимоги про визнання права власності на ці об’єкти є незаконними.
Вимоги позивачки в частині введення в експлуатацію самочинного будівництва не ґрунтуються на законі та до компетенції суду не відносяться.
Посилання позивачки на технічний висновок ВАТ інституту «Стройремпроект» про відповідність будівництва державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам пожежної безпеки та санітарному контролю суд до уваги не приймає, оскільки з описової частини обстеження об’єкту вбачається, що приводиться характеристика житлового будинку «А1». Про нежилу будівлю «А-2» вказане лише, що вона є каркасним будівництвом зі складною конфігурацією. Згідно ліцензії НОМЕР_1, ВАТ інститут «Стройремпроект» має займатися будівельної діяльністю. Тому, не зрозуміло, на якій підставі товариство видає висновок про відповідність будівництва актам пожежної безпеки та санітарного контролю.
Крім того, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З позову не вбачається, що позивачка зверталася до компетентного органу, який повинен здійснювати узаконення самочинних об’єктів нерухомості, рішення якого чи його відсутність давали б суду підстави вважати про наявність спору про право.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212-214,ЦПК України, ст.ст. 328, 331,376, 392 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Біленьківської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд у термін 10 днів із дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд у термін 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: