ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2010 р. Справа № 59/196-10
вх. № 5425/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - не з"явився;
позивача - не з"явився;
3-й особи - Ремінний В.І., за дов. № 5117 від 17.05.2010р.;
відповідача 1 - не з"явився;
відповідача 2 - не з"явився
розглянувши справу за позовом Прокурора Золочівського району Харківської області, смт. Золочів в інтересах держави - в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків;
до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Золочів; 2. Золочівської селищної ради, м. Золочів
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
15.06.2010р. Прокурор Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі позивача - Державного управління з контролю за використанням та охороною земель, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, відповідача-2 Золочівської селищної ради. В позові прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 12.03.2010р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та Золочівською селищною радою, зареєстрований у Золочівській селищній раді за № 2877. Позов обґрунтовано посиланнями на ст.ст. 203, 215 ЦК України. Прокурор стверджує, що спірний договір укладено з порушенням вимог ст.ст. 124, 125 ЗК України без виготовлення землевпорядної документації, без встановлення меж земельної ділянки в натурі та без його державної реєстрації в ДП “Центр державного земельного кадастру”.
Прокурор, позивача та обидва відповідачі в призначене на 12.07.2010р. судове засідання своїх повноважних представників не направили, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.
В судове засідання з"явився представник 3-ї особи, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав для залучення до матеріалів справи свої письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог (вх.12450).
Ухвалою від 17.06.2010р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника 3-ї особи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Перевіркою, проведеною прокуратурою Золочівського району Харківською області, встановлено, що 12.03.2010 між ФОП ОСОБА_2 (відповідач-1) та Золочівською селищною радою (відповідач-2) укладено договір корооткострокового користування земельною ділянкою площею 47 кв.м, яка знаходиться на території АДРЕСА_1. Договір зареєстрований у Золочівській селищній раді за № 2877.
Договір укладено на підставі рішення ХLIV сесії V скликання Золочівської селищної ради від 26.02.2010р.
Пунктом 2.1. спірного договору було передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для здійснення підприємницької діяльності (для комерційного використання). Пунктом 2.3. зазначеного договору передбачений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою. Грошова оцінка земельної ділянки не встановлена (п.1).
Факт передачі 2-им відповідачем 1-му відповідачу земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 12.03.2010р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).
Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно ст. 17 ЗК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Отже, Золочівська селищна рада, розпорядившись замість Золочівської районної державної адміністрації землями, які є державною власністю і знаходяться у розпорядженні останньої втрутилась в її повноваження, вийшла за межі своєї компетенції, порушила вказані вище вимоги чинного законодавства, а також порушила права та охоронювані Законом інтереси Держави щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Тобто, викладені вище обставини відповідно п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України означають недійсність відповідного правочину – договору на короткострокове користування земельною ділянкою від 12.03.2010р. як такого, що не відповідає вимогам Закону.
Приходячи до такого висновку суд враховує також наступне.
При укладенні Золочівською селищною радою з ФОП ОСОБА_2 договору оренди без його державної реєстрації, за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації та без встановлення нормативної грошової оцінки землі порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.
Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.
Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.
Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього ж закону зазначено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
В пункті 1 Указу Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.02.2003р. № 134/203 із змінами, внесеними згідно Указу Президента України № 1039/203 від 15.09.2003р. зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.
Крім того, суду зазначає, що у відповідності до положень ст. 15 Закону України “Про оренду землі” однією із істотних умов договору оренди землі є визначення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Однак із змісту тексту спірного договору оренди, що сторони передбачили розмір орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням приписів ст. 21 Закону України “Про оренду землі”.
Таким чином, вимоги прокурора обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачами, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів в рівних частках.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 20, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір короткострокового користування земельною ділянкою від 12.03.2010 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Золочівською селищною радою, зареєстрований у Золочівській селищній раді за № 2877.
Стягнути з Золочівської селичної ради Золочівського району Харківської області (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13-а, код ЄДРПОУ 25175462) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Золочівської селичної ради Золочівського району Харківської області (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13-а, код ЄДРПОУ 25175462) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано
13.07.2010р.
Справа № 59/196-10