ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"20" липня 2010 р.                                                                            Справа  № 20/90

Суддя Василишин А.Р. розглянувши  матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства “Альба Україна”

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 44 854 грн. 41 коп..

В засіданні приймали участь:           

Від позивача: Іжелюк Ю.М. (дов. № 905 від 16.06.10р.).

Від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Альба Україна” (надалі –Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області, з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 43 980 (сорок три тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн. 19 коп., річні в розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 62 коп. та пеню в розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп..

В судовому засіданні від 20 липня 2010 року представник Позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 80), в якій, в зв’язку з часткової сплатою Відповідачем заборгованості, просить с тягнути з останнього заборгованість в сумі 19 080 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 19 коп., річні в розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 62 коп. та пеню в розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп.. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному з урахуванням вказаної заяви.

Відповідач в судове засідання двічі не з’явився, про причини неявки свого повноважного представника не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 5789208 (а.с. 64) та № 5824879 (а.с. 78). Суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що 4 вересня 2006 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № Б245 (надалі –Договір; а.с. 7-8), відповідно до пункту 1.1. якого, Позивач зобов’язувався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність Відповідачу, а Відповідач зобов’язувався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному конкретному випадку у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення Відповідача.

Згідно пункту 2.4. Договору, ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначається відповідно до відпускних цін Позивача та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначених у видаткових накладних.

Пункт 2.6. Договору передбачає, що одержувачем товару за цим Договором можуть бути, окрім Відповідача, належним чином уповноважені від його імені особи.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Відповідач проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача.

У пункті 5.2. Договору передбачено визначення термінів оплат за поставлений товар, проте невизначено конкретних дат та кількості днів, протягом яких необхідно здійснити оплату. Термін оплати по кожній окремій накладній визначається в самій накладній.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, товар вважається переданий Позивачем і прийняти Відповідачем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

У відповідності до пункту 6.2. Договору, право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача з моменту підписання видаткових накладних.

На виконання умов Договору Позивач згідно накладних, підписаних та скріплених печатками сторін, (а.с. 9-53) здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму 43 980 (сорок три тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн. 19 коп..

В свою чергу Відповідач частково сплатив за поставлений товар в сумі 24 900 (дванадцять чотири тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 68-74 та 81-87).

Таким чином, станом на 20 липня 2010 року, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в суму 19 080 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 19 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 19 080 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 19 коп. ґрунтуються на законі і Договорі та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано річні в розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 62 коп. (розрахунок а.с. 54).

Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку річних.

Відповідно 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 111 (сто одинадцять) грн. 62 коп. річних.

Згідно пункту 7.2. Договору, у випадку порушення Відповідачем пункту 5.2. Договору, від виплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожен день заборгованості.

Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп. (розрахунок а.с. 54).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп. пені.

Оскільки спір виник з вини Відповідача судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Приватбанку в м. Рівне, МФО 333391, ідент. номер НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства “Альба Україна”, 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, р/р 26006010025849 в ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” м. Київ, МФО 322313, код 22946976 –19 080 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят) грн. 19 коп. заборгованості, 111 (сто одинадцять) грн. 62 коп. річних, 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп. пені, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 55 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя