11а-43-2009
Головуючий: ДЯЧУК С.І.
Доповідач: ДИМАРЕЦЬКИЙ В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2009 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
Головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.
Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М.
полковника юстиції ЄЛФІМОВА О.В.
при секретарі АМАРЯН С.І.
з участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 12 червня 2009 року, яким
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Слав"янськ Донецької області, раніше не судимий, неодружений, на військовій службі з квітня 2008 року
засуджений згідно вироку: за ст. 189 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців; за ст. 406 ч. 2 КК України у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 рік; за ст. 424 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж КК до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. ст. 70,69 КК України остаточне покарання судом визначено ОСОБА_5 у виді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 2 роки.
ВСТАНОВИВ:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_5 засудженого за вчинення ним злочинів при наступних обставинах.
У період з листопада 2008 року по січень 2009 року в приміщеннях казарми 2 роти військової частини А 2084 молодший сержант, а у подальшому і солдат ОСОБА_5, будучи військовою службовою особою і начальником для військовослужбовців строкової служби солдат ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висловлюючи, у тому числі й надумані претензії щодо виконання останніми обов’язків по службі, принижуючи їх честь та гідність перевищував надану йому владу, застосовуючи фізичне насильство до вказаних підлеглих.
Так, протягом листопада 2008 року не менше трьох разів, кожного разу, будучи незадоволеним ставленням ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до службових обов’язків (слабке знання положень військового Статуту, поведінка у строю, тощо) вимагав від останніх, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, з розбігу битися по три рази головою об стіну з вигуком „За ВСП". ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, сприймаючи кожного разу погрози ОСОБА_5 як реальні, виконували вимоги останнього та билися головою об стіну, від чого відчули приниження та фізичний біль.
Крім того, з тих же мотивів, будучи незадоволеним ставленням вказаних підлеглих до служби, ОСОБА_5: 18 листопада 2008 року близько 20 години у приміщенні кімнати для зберігання речей, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки по схрещених на чолі долонях рук; 20 листопада 2008 року близько 13 години, у приміщенні казарми зазначеної роти, наніс ОСОБА_2 декілька ударів металевою трубою від спинки ліжка по витягнутих на підлозі пальцях обох рук; 11 грудня 2008 року близько 7 години 20 хвилин у спальному приміщенні наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки по схрещених на чолі долонях рук; 29 грудня 2008 року, будучи черговим роти, близько 22 години 30 хвилин у приміщенні казарми наніс ОСОБА_4 три удари кулаком правої руки по схрещених на чолі долонях; 5 січня 2009 року, будучи черговим роти, близько 20 години 50 хвилин, у приміщенні казарми наніс ОСОБА_4 декілька ударів пальцями руки по вухах останнього, а близько 16 години наніс ОСОБА_1 декілька ударів бляхою поясного ременя по зібраних в пучок пальцях рук. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 потерпілим ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були завдані фізичний біль, побої та відбулося приниження їх честі та особистої гідності. Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги ст. ст. 11,49,58,59,267,291,310 та 312 Статуту внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов’язують військових начальників підтримувати військову дисципліну, бути ввічливим у ставленні до підлеглих.
Також ОСОБА_5 протягом грудня (25) 2008 року, січня (12,16) 2009 року у різних приміщеннях казарми 2 роти, висуваючи надумані претензії до солдат ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з якими на той час у відносинах підлеглості вже не перебував, діючи з метою продемонструвати свою удавану перевагу над потерпілими, застосував до них фізичне насильство, завдавши ОСОБА_4 фізичний біль та побої ударами кулаком правої руки по схрещених на чолі потерпілого долонях та ударами тримачем одягу по вухах останнього, а ОСОБА_2 - фізичний біль одним ударом кулаком правої руки по чолі.
Крім того, ОСОБА_5, діючи з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, тобто з корисливих мотивів, погрожуючи при цьому застосуванням насильства та фактично застосовуючи таке, висунув 17 січня 2009 року ОСОБА_1 та повторно 23 січня 2009 року ОСОБА_3, з якими у відносинах підлеглості вже не перебував, вимогу, кожному окремо, передати йому, ОСОБА_5, по 100 гривень з кожного, що з урахуванням їх матеріального стану було значним розміром. При цьому ОСОБА_1 завдав побої ударами металевою бляхою від поясного ременя по пальцях рук, а ОСОБА_3 - побої ударами ногами по лівій нозі потерпілого.
У подальшому, будучи невдоволеним тим, що потерпілі гроші не передають, ОСОБА_5 застосував до них насильство, вказуючи на реальність своїх погроз та на необхідність передачі грошей, а саме: 18 січня 2009 року близько 13 години 30 хвилин біля спортивного куточка у приміщенні казарми наніс ОСОБА_1 декілька ударів кулаком правої руки по схрещених на чолі долонях рук, а також викручував запальничкою пальці рук потерпілого, завдаючи фізичного болю, а близько 19 години 30 хвилин біля казарми роти, діючи з тих же мотивів, знову вставив останьому між вказівним та середнім пальцями лівої руки запальничку, яку викручував у різні сторони; 8 та 9 лютого 2009 року у приміщенні казарми викручував та здавлював пальці рук ОСОБА_3, завдаючи йому фізичного болю.
Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги ст. ст. 11,49 та 50 Статуту внутрішньої служби та ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України, які зобов’язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вважає вирок суду стосовно нього суворим та просить пом’якшити призначено йому судом покарання. При цьому апелянт посилається на те, що він визнав себе винним повністю та допомагав слідству у розкритті злочину та щиро покаявся. Крім того, коли справа розглядалась в суді він фактично примирився з потерпілими, і вони просили його суворо не карати, предмет вимагання був не значним і значної шкоди здоров"ю потерпілих завдано не було, до призову на військову службу ні в чому протизаконному він замічений не був, займався суспільно-корисною працею та до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Заслухавши доповідача, думку потерпілих та виступ прокурора, який вважав необхідним вирок залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляції, військовий суд регіону приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки вирок є законним та обґрунтованим.
Винність засудженого у скоєному підтверджується, як даними ним в судовому засіданні показами, так і зібраними та наявними в матеріалах справи іншими доказами.
Юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_5 за ст. ст. 189 ч. 2,406 ч. 2,424 ч. 2 КК України дана судом правильно.
При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції, про що прямо зазначено у вироку, врахував, що він раніше ні в чому протизаконному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, до кримінальної відповідальності притягується вперше, виховувався у багатодітній сім"ї, у вчиненому щиро покаявся, а також те, що він фактично примирився з потерпілими, а останні просили суворо його не карати, сам предмет вимагання є незначним і значної шкоди здоров"ю потерпілих завдано не було. При цьому, враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим, особу винного, а також наведені вище обставини, про які йдеться мова і в апеляції ОСОБА_5, суд гарнізону прийшов до висновку про можливість виправлення його без ізоляції від суспільства, тобто прийшов до висновку про можливість не призначати йому покарання у вигляді позбавлення волі та застосував до нього покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні.
Таким чином, покарання засудженому ОСОБА_5 судом 1-ї інстанції призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України. Підстав вважати його надто суворим у апеляційного суду немає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 12 червня 2009 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.