Справа №1-11/09

Головуючий по справі КУПЕЛЬСЬКИЙ А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2009 року м. Одеса

Військовий апеляційний суд Військово—Морських Сил під головуванням судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В,

при секретареві КУТИГІНІЙ Н.А,

за участю сторін: прокурора - заступника військового прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону КАТЕРУША В.В, потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4

у відкритому судовому засіданні, в приміщенні військового місцевого суду Одеського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням командира Одеської авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України, підполковника

ОСОБА_4, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Болград Одеської області, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, на військовій службі з липня 1995 року, на офіцерських посадах з листопада 1999 року, мешкає в АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.

Судовим слідством військовий апеляційний суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з грудня 2008 року по даний час проходить військову службу на посаді командира Одеської авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України.

З серпня 2000 року в зазначеній ескадрильї військову службу проходить ОСОБА_3, який перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

У квітні 2004 року ОСОБА_3, серед інших 18-ти військовослужбовців частини, за рішенням командування частини, був розміщений для проживання у спеціально обладнаному тимчасовому житлі на території частини - окремій кімнаті 3-го поверху 2-го під’їзду будівлі штаб-казарми по АДРЕСА_2, де проживав до травня 2009 року.

5 травня 2009 року ОСОБА_4, діючи всупереч вимогам ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 30 Конституції України, ст. ст. 109,116 Житлового кодексу України, а також ст. ст. 58,59,66,67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, використовуючи підлеглих військовослужбовців для виконання протиправних дій, шляхом зламу замків дверей вчинив незаконне проникнення до житла - окремої кімнати 3-го поверху 2-го під’їзду будівлі штаб-казарми по АДРЕСА_2, де мешкав ОСОБА_3, вилучивши звідти його особисті речі та перемістив їх до кімнати зберігання зброї штабу військової частини.

У порушені кримінальних справ відносно осіб, що виконували вказівки ОСОБА_4, відмовлено.

У судовому засіданні підсудний повністю визнав себе винним і пояснив, що в зв’язку з тим, що необхідно було закінчувати ремонт під’їзду, а ОСОБА_3 знаходився в іншому місті, він 5 травня 2009 року, використовуючи підлеглих військовослужбовців, шляхом зламу замків дверей вчинив незаконне проникнення до житла потерпілого - окремої кімнати 3-го поверху 2-го під’їзду будівлі штаб-казарми по АДРЕСА_2, та вилучив звідти його особисті речі, які перемістив до кімнати зберігання зброї штабу військової частини.

Крім визнання вини ОСОБА_4, його вина в скоєному повністю підтверджується дослідженими в суді доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що за усним розпорядженням командира ескадрильї в 2004 році йому була надана кімната на 3-му поверсі 2-го під’їзду в штаб-казармі військової частини по АДРЕСА_2, в якій він проживав. Прибувши 14 травня 2009 року з відпустки він дізнався, що за вказівкою командира ескадрильї ОСОБА_4 були виламані двері в кімнаті, де він проживав і речі вивезли в кімнату зберігання зброї штабу військової частини.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що за вказівкою командира ескадрильї ОСОБА_4 була створена комісія, в присутності якої були виламані двері в кімнаті на 3-му поверсі 2-го під’їзду в штаб-казармі військової частини по АДРЕСА_2, де мешкав ОСОБА_3, і з неї були винесеш всі речі потерпілого.

Таким чином, дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 162 КК України органами досудового слідства кваліфіковані правильно.

У судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному і клопотав про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Своє клопотанням мотивував тим, що інкримінований йому злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, скоїв він його з помилково зрозумілих інтересів служби, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в скоєному щиро розкаявся, по службі характеризується позитивно, після порушення справи є законослухняним громадянином і належним чином виконує свої обов’язки, в тому числі в частині дотримання законодавства щодо охорони прав військовослужбовців, тому вважає, що на даний час не є суспільно небезпечною особою.

Крім того, підсудний просив врахувати, що він виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Вислухавши думку прокурора та потерпілого, які підтримали клопотання підсудного, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялась, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу підприємства, установи, організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Враховуючи, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин, у вчиненні якого він визнаний винним, відноситься до категорії середньої тяжкості, і скоїв він його з помилково зрозумілих інтересів служби, по місцю служби характеризується лише позитивно, за період після скоєння злочину у будь-чому передосудному

помічений не був, то він може бути звільнений від кримінальної відповідальності з передачею на поруки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 47 КК України, ст. ст. 10,282 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_4, обвинуваченого в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України з передачею його на поруки колективу Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальну справу відносно нього на підставі ст. 10 КПК України, закрити.

Після набрання постановою законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - скасувати.

Речові докази, перелічені в обвинувальному висновку, після набрання постановою законної сили, зберігати в справі.

Про прийняте рішення повідомити начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Постанова може бути оскаржена до Військової судової колегії Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил протягом одного місяця з моменту ії проголошення.