11а-42-2009

Головуючий по справі: підполковник юстиції ДЯЧУК С.І.

Доповідач: полковник юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2009 року місто Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі:

головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С,

суддів - полковника юстиції ОКСЕНЕНКА О.М.

та полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В.

при секретарі ЛОПУШНЯК І.П.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ШОШУРА А.П., захисника - адвоката ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6,

розглянувши апеляцію засудженого на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 22 травня 2009 року, за яким колишнього співробітника Головного Управління Служби безпеки України в місті Києві та Київській області майора запасу

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину,

засуджено за ст. 122, ч.1 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, а за ст. 296, ч.4 КК України, з застосуванням ст. 69 того ж Кодексу, та за сукупністю злочинів - до обмеження волі строком на 3 роки,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з вироком, 5 жовтня 2008 року близько 2 години ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля зупинки громадського транспорту „Дарницький залізничний вокзал" по вул. Привокзальній в місті Києві, реагуючи на звернення до нього з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_8, усвідомлюючи відсутність реального суспільно небезпечного посягання з боку останніх, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї. А саме, демонструючи зверхнє ставлення до вказаних вище осіб, ОСОБА_6 застосував вогнепальну зброю -7,62 мм автомат АКМС серії НОМЕР_1, здійснивши два одиночні постріли в асфальт під ноги ОСОБА_7 та ОСОБА_8, внаслідок чого ОСОБА_7 рикошетом кулі було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді вогнепального осколкового поранення лівої ноги, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді ран та саден правої ноги, а ОСОБА_8 - легкі тілесні ушкодження у вигляді кількох саден лівої ноги. Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 втікали від ОСОБА_6, той для переконливості своїх дій зробив ще три постріли в асфальт.

Не погоджуючись з рішенням суду, засудженим подано апеляцію, в якої він просить вирок змінити, та застосувати стосовно нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки. В обґрунтування цього він вказує, що суд не взяв до уваги факт повного визнання ним спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, та помилковість його дій, а також те, що тяжких наслідків від хуліганських дій не настало. Крім того, апелянт вказує, що судом не враховано в повній мірі дані про його особу, сімейний стан, та думку прокурора, який також пропонував застосувати до нього ст. 75 КК.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне скаргу залишити без задоволення, виступи засудженого та його захисника в підтримку скарги, військовий апеляційний суд регіону, вивчивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, приходить до наступного.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини засудженого ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, яки повно викладені у вироку, та їм дана належна оцінка, та апелянтом в скарзі вони не оспорюються.

Так, в основу вироку покладені покази як самого ОСОБА_6, так і потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколи слідчих дій та заключения експертиз. При цьому суд ретельно дослідив всі версії ОСОБА_6 щодо подій, за які він притягується до кримінальної відповідальності, та дав їм належну оцінку, достатньо мотивувавши своє рішення.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 296 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_6, суд в якості обставин, що пом’якшують його відповідальність, визнав те, що тяжких наслідків від його хуліганських дій не настало, він дав негативну оцінку своїм протиправним діям, публічно попросив пробачення у потерпілих, які претензій до ОСОБА_6 не мали, повно і добровільно відшкодував завдану злочином шкоду. Були відомі суду та прийняті до уваги в повному обсязі і дані про особу засудженого та про його сімейний стан - наявність на утриманні малолітньої дитини, та матері-інваліда 3 групи - тобто саме ті дані, на які посилається ОСОБА_6 в апеляції. Саме з їх урахуванням, та позитивних характеристик щодо винного, суд знайшов можливим застосувати до ОСОБА_6 ст. 69 КК України, на підставі якої призначив йому за ч. 4 ст. 296 КК України більш м’якій вид покарання, ніж передбачено санкцією цієї статті.

Враховуючи викладене, та не вбачаючи будь-яких підстав для скасування чи зміни вироку, військовий апеляційний суд регіону, керуючись ст. ст. 365-366 КПК України,

УХВАЛИВ:

Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 22 травня 2009 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.